На стінах коридору поверху «B» нижче висіло безліч приладів та трубок. Бретт вже оглядав стелю під лазаретом. Рідина повинна була пройти ще за декілька рівнів сплавів перекриттів.
Даллас посвітив на стелю, почав панічно оглядати її, а потім зупинився на одному місці.
— Ось.
Над ними почав з’являтися дим і пляма жовтуватої рідини, навколо якої почав шипіти метал. Рідина утворила краплю, впала і одразу ж почала булькотіти на підлозі. Даллас і Бретт безпорадно спостерігали, як невеличка калюжа почала збільшуватися і роз’їдати перемичку.
— Що під нами?
— Коридор поверху «C», — повідомив Паркер. — Там немає приладів.
Паркер та Ріплі побігли до наступного тамбуру, поки інші витріщались на заглибину в підлозі, яка розширювалася і заглиблювалася.
— Що ж можна під неї підкласти? — Еш, як завжди, холоднокровно розмірковував над проблемою, хоча чудово розумів, що за декілька хвилин корпус «Ностромо» вірогідно буде продірявлено. У такому випадку доведеться герметизувати всі відсіки, доки пошкодження не буде усунено. А може бути й гірше. У головному корпусі було прокладено багато важливих схем гіпердвигуна. Якщо рідина пошкодить їх, то скромних можливостей інженерів буде недостатньо, щоб це полагодити. Більшість тих схем було вбудовано в конструкцію корабля і їх неможливо було полагодити у звичайному доці з нульовою гравітацією.
Ніхто не знав, як зупинити невпинний потік.
Унизу Паркер та Ріплі обережно пробиралися нетрями коридору «С», який був вужчим та темнішим. Уся їх увага була прикута до стелі.
— Не ставай під ним, — попередив Паркер. — Якщо він так добре роз’їдає сплав підлоги, то мені навіть страшно подумати, що він зробить з твоїм гарненьким обличчям.
— Не переживай, я сама подбаю про своє гарненьке обличчя, а ти дивися за своїм.
— Здається, речовина поступово таки втрачає активність, — Даллас зі слабкою надією вдивлявся у дірку в підлозі поверху «В».
Бретт та Еш стояли навпроти, скрючившись над темною западиною під ногами. Еш дістав зі свого експертного набору металевий щуп діагностичного пристрою і поштрикав у свіжоутворене заглиблення. Зовнішня металева оболонка щупа почала злегка булькотіти, ніби ртуть під дією вуглекислоти, а потім випарувалась, залишивши легку пляму на блискучій поверхні. Науковий співробітник продовжував штрикати в заглиблення, але отвір не був наскрізним.
— Глибина западини — три сантиметри. Рідина більше не просякає.
Внизу на рівні «С» Паркер дивився на Ріплі в тьмяному світлі.
— Щось видно?
Вони продовжували оглядати стелю. Під ними був невеликий службовий з’єднувальний тунель, потім зовнішня оболонка «Ностромо», а далі — лише атмосфера чужої планети.
— Нічого не видно, — нарешті відповіла Ріплі. — Слідкуй за стелею, а я підіймуся нагору.
Ріплі розвернулася і побігла коридором до сходів.
Перше, що вона побачила на поверсі «В», це як члени екіпажу скоцюбилися над отвором у підлозі.
— Що ви там робите? Рідина ще не проїла перекриття.
— Гадаю, вона припинила випаровуватись, — Еш схилився над западиною в металі. — Або постійна реакція зі сплавами послабила дію рідини, або вона сама втратила свої їдкі властивості за деякий час. У будь-якому випадку, вона вже неактивна.
Ріплі самостійно перевірила отвір у підлозі, який досі дещо димів.
— Хіба тут сплав міцніший, аніж поверхом вище? Може таке статися, що тепер ця рідина роз’їдає підлогу по горизонталі, шукаючи слабке місце, де може знову просочитися вниз?
Еш похитав головою:
— Не думаю. Судячи з того, що я знаю про конструкцію корабля, усі основні перекриття та корпус «Ностромо» виготовлені з одного матеріалу. Думаю, можна припустити, що рідина вже не шкідлива.
Він збирався покласти щуп до кишені, тримаючи його за неушкоджений край, але потім вирішив, що краще тримати його в руці.
Ріплі помітила його вагання і вишкірилася:
— Якщо рідина вже нешкідлива, то чому ж ти не поклав інструмент назад до кишені?
— Не слід втрачати голову. Мені ще треба провести дослідження, аби переконатися, що ця речовина вже неактивна. Те, що вона не роз’їдає підлогу, ще не означає, що вона не викликає серйозних опіків.
— Як ти гадаєш, що це? — Даллас перевів погляд від невеличкого «кратера» в підлозі на стелю. — Жодного разу не бачив, щоб так роз’їдало сплав. Принаймні не так швидко.
— Я теж, — зізнався Еш. — Певна річ, деякі молекулярні кислоти високої очистки досить сильні, але вони вступають у реакцію лише з певними матеріалами, і їх загальна сфера застосування є досить обмеженою.