Але зараз була черга Бретта воювати з неслухняними деталями. Для того щоб полагодити модуль, як і інші прилади на борту, використовувалися вставні чарунки, запломбовані на заводі. Уся заковика полягала в тому, щоб витягнути зламані деталі, не перешкоджаючи виконанню інших важливих функцій і не пошкодивши більш чутливі деталі двигуна корабля. Нові деталі встановлюються легко, але треба позбутися обпаленого мотлоху.
— Здається, вийшло, — нарешті сказав напарник. — Перевір.
Паркер відійшов назад, натиснув дві кнопки, вбудовані в панель управління перед ним, і з надією поглянув на сусідній переносний монітор, але там взагалі нічого не відбувалося.
— Порожньо.
— Чорт забирай, я гадав, що це воно.
— Ні. Спробуй наступну. Я знаю, що вони всі виглядають нормально, окрім сорок-третьої деталі. Але ми вже її замінили. Проблема в тих клятих чарунках. Якщо деякі з них перегорять через перевантаження регулятора, доведеться лізти всередину і шукати розгерметизовані деталі. — Паркер помовчав, а потім додав: — Шкода, що в нас немає реєстратора.
— Згоден.
Усередині модуля почулися легкі звуки шкрябання пластмаси по металу.
— Це має бути наступна деталь, — оптимістично промовив Паркер. — Нам не треба вручну перевіряти кожну чарунку. «Матір» звузила цей список, тому такому невеличкому подарунку можна порадіти.
— Я радітиму тоді, коли ми полетимо геть із цієї скелі й знову зануримося в гіперсон, — відповів Бретт.
— Припини думати про Кейна, — Паркер натиснув ще дві кнопки і стиха лайнувся: — Знову порожньо. Спробуй наступну, Бретте.
— Добре.
Бретт замінив чарунку, яку щойно перевіряв і яка мала бути в потрібному місці. Паркер налаштував декілька тригерів перед ним із надією, що вони зможуть ще звузити коло пошуків пошкодженої лінії. У дванадцятому модулі було сто мініатюрних камер з деталями, які відповідали за прискорення зорельота. Паркерові хотілося все розтрощити від думки, що доведеться вручну перевіряти всі, щоб знайти ту єдину.
У динаміку телефона внутрішнього зв’язку дуже невчасно пролунав голос Ріплі:
— Що там у вас?
«Чорт забирай, — подумав Паркер. — Ріплі, бісова баба. Зараз я їй скажу, що там».
— Хрін, свисток і пряник, — коротко повідомив Паркер і тихо додав якесь слово, яке Ріплі не розчула.
— Продовжуй, — сказав він Бретту.
— Добре.
— Що, що? — перепитала Ріплі. — Я не зрозуміла.
Паркер відсунувся від модуля й увімкнув підсилювач телефона.
— Хочеш знати, що тут? Купа важкої роботи, не те що в тебе. Не бажаєш якось прийти і спробувати?
Вона одразу ж стримано відповіла:
— У мене найважча робота на цьому кораблі (на ці слова Паркер презирливо засміявся), а я маю вислуховувати твою маячню.
— Відчепися.
— Я відчеплюся, коли дванадцятий модуль буде полагоджено, не раніше. Врахуй це. — На іншому боці зв’язок перервався раніше, ніж Паркер встиг відповісти.
— Що там? — Бретт визирнув із модуля. — Ви знову сваритесь?
— Ні, просто та баба вирішила повимахуватися.
Бретт завагався, зупинившись, щоб оглянути чарунку, яку щойно відкрив.
— Добре. Спробуймо ще.
Паркер натиснув на кнопки, подивився на знову не реагуючий належно монітор і уявив, що це обличчя Ріплі, в яке він зацідив кулаком. Звісно, він не зробив би такого емоційного вчинку. Попри свій запальний характер, він чудово розумів, що монітор йому конче потрібний.
Як і Ріплі.
Еш провів нову чергу досліджень над тілом Кейна, який перебував у комі, і отримав додаткові результати про його стан. Особливої користі це не принесло, але приголомшило наукового співробітника.
Будь-хто міг зайти до лазарету і подивитися на головний медичний екран, щоб побачити внутрішні органи Кейна, а останній не міг заперечувати такому вторгненню в його особисту сферу.
Ріплі зайшла і перевірила показники. Стан Кейна не змінився з минулої перевірки, але вона й не очікувала цього. Прибулець досі знаходився на обличчі в старпома. Ріплі перевірила менші індикатори і сіла біля Еша. Він привітався, злегка посміхнувшись, не відвертаючись від панелі управління.
— Зараз я проводжу інші дослідження, — повідомив Еш. — Раптом щось станеться.
— Наприклад?
— Не маю жодного поняття. Але якщо щось станеться, я хочу одразу ж дізнатися про це.
— Є якісь новини?
— Щодо Кейна? — запитав Еш, перебираючи думки в голові. — Ні. Усе по-старому. Хоча ні, є покращення. Він добре тримається, і його стан не погіршується.
— Як там ця істота? Ми знаємо, що вона здатна виділяти кислоту і швидко загоювати рани. Що ще ми знаємо?