— Ти працюєш чи граєшся?
— Немає часу на іграшки, — Еш відповів із кам’яним обличчям. Він натиснув кнопку, і на екрані з’явився довгий список молекулярних ланцюжків певної гіпотетичної амінокислоти. Вибрані ланцюжки почали повільно обертатись у трьох вимірах після натиснення іншої кнопки.
— Я зішкріб деякі зразки з країв першої дірки, яку проїла кислота прибульця. — Еш вказав на нещодавню дірку в правій частині медичної платформи, де колишній зародок теперішнього прибульця під лазером пустив кислоту.
— Думаю, там залишилось досить багато залишків кислоти, щоб було від чого відштовхнутися під час хімічного аналізу. Якщо я дізнаюся структуру, то «Матір», можливо, зможе вивести формулу нейтралізатора цієї речовини. Якщо це вдасться, і ми вирішимо підірвати нашого нового «гостя», а він стікатиме такою кислотою, то ми зможемо нейтралізувати її будь-де.
— Звучить потрясно, — визнав Даллас, уважно дивлячись на Еша. — Якщо хтось і може зробити це на борту, то тільки ти.
Еш байдуже знизав плечима.
— Це моя робота.
Минуло кілька хвилин у тиші: Еш не бачив приводу продовжувати розмову. Даллас продовжив вивчати індикатори і нарешті твердо сказав:
— Нам треба поговорити.
— Як тільки щось дізнаюся, я одразу ж повідомлю, — запевнив Еш.
— Я не про те хотів поговорити.
Еш із цікавістю подивився на нього, а потім повернувся до своїх приладів, коли там з’явилася нова інформація на двох маленьких екранах.
— Гадаю, що зараз дуже важливо розшифрувати структуру кислоти. Вважаю, ти згоден. Давай поговоримо пізніше. Зараз я досить зайнятий.
Даллас зробив паузу перед тим, як відповісти, а потім сказав м’яко, але непохитно:
— Байдуже. Мені потрібно поговорити зараз.
Еш клацнув декількома перемикачами, переконався, що давачі вимкнулися і поглянув знизу вгору на капітана.
— Між іншим, я намагаюся врятувати і твою шкіру теж. Але якщо це важливо, я слухаю.
— Чому ти дозволив прибульцеві розвиватися всередині Кейна?
Еш насупився.
— Гадаю, ти не зрозумів мене. Ніхто нікому не «дозволяв» розвиватися всередині у когось. Так вийшло.
— Маячня.
Еш сухо відповів без жодних емоцій:
— Це навряд чи можна назвати розумною оцінкою подій.
— Ти знаєш, про що я. «Матір» моніторила його тіло, а ти моніторив «Матір». Це було правильно, оскільки ти маєш найкращу кваліфікацію для цього. Ти повинен був розуміти, що відбувається.
— Ти ж теж бачив чорну пляму на екрані, як і я.
— Ти гадаєш, я повірю в те, що автолікар недостатньо потужний, аби впоратися із цим?
— Справа не в потужності, а в довжині хвилі. Прибулець створював фон для хвиль, які використовують сканери автолікаря. Ми вже обговорили, що могло статися і чому.
— Припустімо, я повірив, що прибулець зміг створити захисне поле, яке завадило роботі сканерів… Хоча це не так… «Матір» повинна була знайти інші ознаки того, що відбувається. Кейн перед смертю скаржився на сильний голод. У кают-компанії всі це чудово бачили. Хіба причина його чудового апетиту не є очевидною?
— Невже?
— Новий прибулець усередині Кейна поглинав запаси білків, жирів та інших поживних речовин у його тілі. Він же не виріс, лише перетравлюючи повітря.
— Згоден. Це й так очевидно.
— Такий обмін речовин повинен був викликати появу відповідних показників на здавачах автолікаря, починаючи від банальної втрати ваги і закінчуючи іншими показниками.
— Щодо можливої втрати ваги: ці показники не могли з’явитися, — спокійно відповів Еш. — Вагу Кейна було компенсовано вагою прибульця. Сканер автолікаря міг зафіксувати її як вагу Кейна. Які це «інші показники» ти маєш на увазі?
Даллас намагався приховати хвилювання, але марно.
— Не знаю. Нічого певного сказати не можу. Я простий пілот. Медичний аналіз — це не моя парафія.
— Зате моя, — багатозначно сказав Еш.
— Але я не повний ідіот, — відрізав Даллас. — Можливо, я не знаю, що це означає, але я не сліпий. Я бачу, що відбувається.
Еш склав руки, рвучко піднявся від панелі управління і витріщився на капітана.
— Що саме ти маєш на увазі?
Даллас подався уперед.
— Ти хотів, щоб прибулець залишився живий. Цього було цілком достатньо, щоб убити Кейна. Гадаю, в тебе на це були причини. Я мало тебе знаю, Еше, але поки що ти нічого не робив безпричинно. Думаю, що й зараз є якась.
— Ти звинувачуєш мене в тому, що я маю причину втілити якусь імовірно божевільну ідею. Назви хоч одну.