Перед тим як щось сказати, вона впевнилася, що це не через Паркера і Бретта.
— Постривайте. Я щось знайшла, — Ріплі зробила декілька кроків.
Стрілка почала стрибати по шкалі, а червона лампочка загорілася безперервним світлом. Вона спостерігала за нею, але стрілка більше не рухалася, окрім незначних змін місцеположення. Червоне світло не згасало.
Бретт та Паркер витріщилися на стіни, стелю та підлогу коридору. Усі пам’ятали, як перший прибулець впав на плече Ріплі, хоч і мертвий. Ніхто не міг бути впевненим, що ця форма не може повзати нагорі, тому всі уважно дивилися як на підлогу, так і на стелю.
— Звідки сигнал? — тихо запитав Бретт.
Ріплі, насупившись, дивилася на відстежувач. Раптом стрілка почала безладно стрибати по шкалі. Таке враження, що істота пересувалася крізь товсті стіни. Ріплі потрусила приладом, але він і далі вів себе хаотично, а червоне світло не зникало.
— Не знаю. Пристрій викобенюється, стрілка гасає по всій шкалі.
Бретт копнув сітку і лайнувся.
— Чорт забирай. Ми не можемо дозволити ніяких поломок. Ешу треба повикручувати…
— Чекай, — наполегливо промовила Ріплі й перевернула пристрій. Стрілка одразу ж стабілізувалася. — Все в порядку, просто збій. Або це я заплуталася. Сигнал йде десь ізнизу.
Усі подивилися під ноги. Крізь підлогу нічого не проривалося, намагаючись їх атакувати.
— Поверх «C», — буркнув Паркер. — Суто технічний. Шукати там буде доволі марудно.
— Хочеш пропустити його?
Паркер блимнув очима на Ріплі, але цього разу без гніву.
— Не смішно.
— Ні, ні, — винувато промовила Ріплі. — Ходімо. Ви двоє знаєте цей поверх краще за мене.
Паркер і Бретт, виставивши сітку напоготові, пішли вперед крізь тамбур, у якому рідко хто ходив. Поверх «C» був погано освітлений навіть за скромними стандартами «Ностромо». Вони зупинились внизу тамбура, щоб очі звикли до темряви, яка чекала на них.
Ріплі випадково торкнулася стіни і з огидою відсмикнула руку. Стіна була вкрита товстим і липким шаром слизу. «Старе мастило», — подумала Ріплі. Якби інспектор виявив це, то корабель списали б. Але на таких кораблях, як «Ностромо», такі недоліки нікого не цікавили, особливо якихось поважних осіб, а члени екіпажу взагалі не вважали це проблемою і рідко цікавилися нею.
Ріплі пообіцяла собі, що після цього рейсу подасть рапорт про переведення на лайнер або в інше місце подалі від «Ностромо». Вона усвідомлювала, що вже сотню разів робила такі обіцянки, але зараз була налаштована рішуче.
Ріплі спрямувала пристрій попереду, але нічого не виявила. Коли вона повернулася в інший бік, то загорілася червона лампочка.
— Так, ходімо, — Ріплі пішла вперед. Вона була впевнена в показниках цієї маленької стрілки, оскільки знала, що Еш робить усе на совість, а також, що досі прилад працював бездоганно. Окрім того, в неї не було вибору.
— Cкоро розвилка, — попередив Бретт.
Минуло декілька хвилин. Попереду з’явилося два проходи. Ріплі пішла праворуч, і червоне світло почало загасати. Вона повернулася і пішла іншим коридором.
— Сюди.
У цьому відсіку освітлення було ще гіршим. Навколо них скупчилися низькі тіні, від яких ставало млосно, хоча жоден астронавт, який літає в нетрях космосу, не страждає на клаустрофобію. Вони крокували доволі голосно, мимоволі стукаючи по металевій підлозі. Звук кроків пом’якшували тільки слизькі калюжі, але від них було чути хлюпіт.
— Далласу слід вимагати проведення перевірки, — з огидою бурмотів Паркер. — Майже половину корабля забракують, і Компанії доведеться витратитись на його прибирання.
Ріплі похитала головою і скептично подивилася на інженера.
— Б’юся об заклад, що ні. Для Компанії простіше і дешевше підкупити інспектора.
Паркер ледь стримав розчарування: ще одна ідея, яка, здавалося, була ідеальною, провалилася. Найгірше, що логіка Ріплі зазвичай була непохитною. Його незадоволення та захоплення Ріплі збільшувалися одночасно.
— Якщо ми вже заговорили про ремонт і прибирання, — продовжила Ріплі. — Що з освітленням? Я погано знаю це відділення, але ж тут ледь що можна роздивитися. Я гадала, що ви полагодили дванадцятий модуль. Потрібне краще освітлення, навіть у такому місці.
— Але ж ми полагодили модуль, — заперечив Бретт.
Паркер підійшов до найближчої панелі та оглянув її.
— Система подачі працює досить завбачливо. Як відомо, для деяких схем не було подачі постійного струму. Було досить важко відновити живлення, не продувши кожен провідник на кораблі. Коли виникають критичні ситуації, то уражені системи блокують доступ до живлення, щоб уникнути перевантаження. Але тут це вже занадто. Ми полагодимо це.