— Воно зникло в одному з каналів охолодження, — Ріплі нервово терла руки. — Я впевнена, що бачила, як воно потрапило всередину. Більше йому немає куди подітись.
— Не сумніваюся, — додав Паркер. — Воно пересувається всередині вентиляційних шахт. Тому ми й не змогли знайти його за допомогою відстежувача.
— Вентиляційні шахти, — Далласа задовольнила відповідь. — У цьому є сенс. Джонс робить так само.
Ламберт ліниво перемішувала темну каву і висловила несміливе припущення:
— Бретт може ще бути живий.
— Це ледь можливо… — Ріплі не була фаталісткою, вона міркувала логічно. — Воно потягло його нагору як тряпчану ляльку.
— Але навіщо йому Бретт? — запитала Ламберт. — Чому воно забрало його замість того, щоб вбити?
— Можливо, воно мало намір використати його замість інкубатора, як Кейна, — припустив Еш.
— Або щоб з’їсти, — напружено сказала Ріплі. Її пересмикнуло.
Лабмерт поставила каву.
— У будь-якому випадку, поки що рахунок два-п’ять на користь Чужого.
Паркер крутив у руці шокер, потім повернувся і жбурнув його об стіну. Виріб Бретта зігнувся, впав на підлогу і кілька секунд потріщав. Інженер сказав:
— А я вважаю, що треба підірвати того засранця лазером, і все.
Даллас співчутливо відповів:
— Паркере, я тебе розумію. Ми всі любили Бретта. Але зараз треба міркувати тверезо. Якщо та тварюка дійсно така велика, як ви стверджуєте, то своєю кислотою вона здатна роз’їсти дірку завбільшки з кают-компанію. Я вже не кажу, що вона зробить зі схемами та засобами управління між поверхами. Цим поки що не можна ризикувати.
— Поки що? — Паркер почувався настільки безпорадно, що не зміг навіть розгніватися. — Скільки повинно померти людей, щоб ти усвідомив, що це єдиний спосіб знищити цю тварюку?
— Паркере, це в будь-якому разі не спрацює, — озвався Еш.
Інженер похмуро повернувся до Еша.
— Що ти маєш на увазі?
— А те, що лазером треба ушкоджувати життєво важливі й вразливі органи з першого ж пострілу. Судячи з того, як ти описав ту істоту, вона не лише величезна і сильна, а й до біса швидка. Логічно міркуючи, можна припустити, що вона так само здатна до швидкої регенерації тканин, як і її «ручна» форма, а це означає, що треба знищити її швидко і повністю, інакше нам усім буде непереливки. Це важко навіть зі звичайними людьми, а тут Чужий, про вразливі й життєво важливі органи якого ми нічого не знаємо. А раптом у нього взагалі немає слабких місць? Розумієш?
Він теж намагався говорити зі співчуттям, як і Даллас. Усі знали, що інженери були дуже близькими друзями.
— Хіба ти не уявляєш, що може трапитись? Припустімо, кільком з нас пощастить влучно потрапити в ту істоту, що теж не факт. Хай ми вразимо його разів шість до того, як воно встигне розірвати стрільців на шмаття. Усі шість ран загояться достатньо швидко, щоб врятувати його життя, але головне, що та рідина пораненого Чужого встигне тим часом роз’їсти декілька дірок у кораблі. А раптом ця кислота роз’їсть схеми, що контролюють подачу повітря або живлення для освітлення корабля? Думаю, що це досить реалістичний сценарій, враховуючи те, що ми знаємо про цю істоту. До чого ми зараз прийшли? Ми втратили двох людей, а ситуація на кораблі погіршилася.
Паркер похмуро слухав. Нарешті він підняв очі й пробубнів:
— Тоді що в біса ми будемо робити?
— Єдиний план — той, що ми вже розробили, — промовив Даллас і поплескав по схемі. — Треба знайти, в якій воно шахті, вигнати до тамбур-шлюзу і видути в космос.
— Вигнати? — Паркер похмуро засміявся. — Я тобі кажу, той сучий потрох здоровезний, — Паркер презирливо плюнув на зігнутий шокер. — За допомогою цього ми нікуди його не виженемо.
— Але в одному капітан правий, — сказала Ламберт. — Ми повинні заманити його до шлюзу. Як?
Ріплі обвела поглядом невеличке зібрання.
— Вважаю, час почути якісь нові дані від наукового відділення. Є якісь думки, Еше?
Науковець замислився.
— Ну, здається, воно добре пристосовується до атмосфери, в якій достатньо кисню. Це, напевно, через його дивовижний швидкий ріст на цій стадії.
— На цій «стадії»? — перепитала Ламберт. — Тобто воно може знову перетворитися в ще щось?
Еш сплеснув руками.
— Ми так мало знаємо про нього. Ми повинні бути готові до всього. Воно вже пережило три метаморфози: з яйця в руку, з руки в те, що вилізло з Кейна, а тепер у цю ще не до кінця зрозумілу форму, яка має значно більші розміри і здатна легко тягти сердегу Бретта. Зараз немає жодних підстав стверджувати, що ця форма перебуває на остаточній стадії розвитку. — Еш помовчав, а потім додав: — Наступна форма може бути ще більшою і потужнішою.