Піт затікав Далласові в очі, докучаючи, як настирна комаха. Йому доводилося зупинятися, щоб витерти його. В очах пекло, і він погано бачив. Попереду нахил шахти різко йшов униз. Він очікував, що тут буде спуск, і той факт, що пам’ять не підвела його, трішки радував. Тепер треба регулювати швидкість спуску та не втратити рівновагу, окрім спостереження за шахтою.
Коли Даллас підповз до спуску, він вистрілив ще раз. Жодних криків, запаху підсмаженої плоті. Чужий досі далеко. Даллас уявив, як він сердито (чи злякано) повзе до виходу. А може він застиг в очікуванні, готуючись напасти на свого невгамовного переслідувача, і застосує всі способи захисту, які неможливо осягнути людським розумом.
У шахті було спекотно, тож Даллас почав втомлюватися. «А раптом Чужий знайшов інший спосіб, щоб вибратися із шахти?» — спало йому на думку. У такому випадку його напружена та виснажлива мандрівка на колінах виявиться марною. Усе ж був лише один спосіб це перевірити. Він почав спускатися вперед, утримуючи перед собою вогнемет.
Ламберт першою помітила рух стрілки. Їй довелося із хвилину понервувати, доки не стало ясно, що це показник капітана.
— Отримала твій сигнал, — повідомила Ламберт Далласу, який досі був від неї далеко.
— Чудово, — йому було легше від того, що інші знають, де він. — Слідкуй за мною.
Даллас знову повернув. Він не пам’ятав, щоб там було так багато крутих поворотів, але вдовольнявся тим, що досі перебуває в головній шахті. Капітан не зустрічав жодних бічних тунелів, у які б пролізла істота, більша за Джонса. Хоча Чужий міг прослизати крізь невеликі отвори, Даллас не думав, що він зможе протиснутися в шахту допоміжної вентиляції завширшки десять сантиметрів.
Наступний поворот був особливо важким, враховуючи довгий ствол вогнемета, який не згинався. Захеканий Даллас влігся в шахті, розмірковуючи, як рухатися далі.
— Ріплі.
Вона здригнулася від різкого голосу капітана і швидко відповіла:
— Тут. Чую тебе добре. Щось трапилося? У тебе нервовий… — вона замовкла на півслові: який у Далласа міг бути голос, як не нервовий?
— У мене все нормально, — сказав він. — Просто втомився, втрачаю форму. За кілька тижнів у гіперсні м’язи втрачають тонус, незважаючи на вплив морозильних камер.
Він посовався, влаштовуючись для кращого огляду.
— Гадаю, шахта скоро закінчиться. Тут стає спекотно.
«Цього слід було очікувати», — подумав Даллас. Ряд пострілів з вогнемета створював велике навантаження на термостати, які охолоджували шахту всередині.
— Продовжую рухатись. Будь на зв’язку.
Нарешті Даллас із полегшенням виліз із тісної шахти в одну з головних повітряних магістралей «Ностромо», яка була двоярусним тунелем із двома містками посередині між ярусами. Він виліз із шахти саме біля такого містка, ступив на хідник без поруччя і з полегшенням випростався.
Ретельно оглянувши більший прохід, капітан нічого не знайшов. Було лише чутно, як постійно пульсували холодильні агрегати. На його шляху був ремонтний відділ. Даллас пішов туди і теж усе перевірив. Усе вказувало на те, що величезна камера була порожньою.
Доки капітан був посередині цього приміщення, сюди й муха б не проскочила. Даллас подумав, що це найкраще місце, щоб нарешті відпочити кілька хвилин. Він присів на містку, машинально оглянув нижній поверх і промовив:
— Ламберт, який сигнал ти отримуєш? Я зараз в одній із центральних змішувальних камер посеред ремонтного відділення. Тут нічого немає.
Ламберт подивилася на екран відстежувача й розгубилася. Вона схвильовано глянула на Паркера і показала пристрій йому.
— Що з ним?
Паркер подивився на стрілку та цифри.
— Гадки не маю. Це ж Ешова іграшка, а не моя. Нічого не можу второпати.
— Ламберт? — знову запитав Даллас.
— Я тут. Я не впевнена, що ти там один, — вона потрусила пристроєм. Показники не стали зрозумілішими.
— Здається, йде подвійний сигнал.
— Такого не може бути! Ти отримуєш два окремих, чітких сигнали від мене?
— Ні. Один, але якийсь незрозумілий.
— Може бути накладка, інтерференція, — відповів Даллас. — Рух повітря в цих шахтах може збити з пантелику такий саморобний пристрій, який аналізує саме щільність повітря. Я піду вперед. Гадаю, коли буду рухатися, сигнал стане чіткішим.
Даллас встав, не помітивши позаду себе величезну лапу з кігтями, яка повільно підіймалася з-під містка. Вона щось намацувала і ледь не схопила Далласа за ліву ногу, доки він йшов уперед. Лапа заховалася під хідник так само тихо, як і з’явилася.