— Треба зробити ноші та забрати його з собою, — мовила Оша.
— Не варто, — відказав Лювин. — Я помираю, жінко.
— Ви не можете померти! — люто вигукнув Рікон. — Ні, вам не можна!
Поруч з ним Кудлай вишкірив зуби і загарчав.
Маестер всміхнувся.
— Не галасуй, дитино. Я старший за тебе і можу помирати… коли забажаю.
— Ходор, униз, — наказав Бран.
Ходор став на коліна коло маестра.
— Послухай, — мовив Лювин до Оші, — принци… Роббові спадкоємці. Не разом… не всі разом… чуєш мене?
Жінка сперлася на списа.
— Еге ж. Краще розділитися. Але куди їх вести? Я подумала, може до тих Кервинів…
Маестер Лювин заперечливо струснув головою, хоча вони й бачили, чого йому коштувало те зусилля.
— Молодий Кервин мертвий. Пан Родрік, Леобальд Толгарт, пані Роголіс… усіх вбито. Жбир захоплено, Калин-Коп захоплено, а скоро впаде і Торгенів Закут. Залізняки на Каменястому Березі. А на сході — байстрюк Болтона.
— Куди ж податися? — спитала Оша.
— До Білої Гавані… до Умберів… не знаю… всюди війна… сусід іде на сусіда, а зима насувається… дурість, морок і божевілля… — Маестер Лювин простяг руку і схопив Брана за передпліччя з відчайдушною силою. — Ти мусиш бути сильним. Дуже сильним.
— Буду, — пообіцяв Бран, хоча йому було так тяжко і тоскно. Пан Родрік загинув, а тепер і маестер Лювин, усі, геть усі…
— Добре, — мовив маестер. — Ти молодець. Ти… син свого батька, Бране. Тепер ідіть усі.
Оша зиркнула на оберіг-дерево, на червоне обличчя, вирізане у блідому стовбурі.
— А вас лишити на милість богів?
— Я прошу… — Маестер ковтнув. — Води… і ще одну послугу… Якщо твоя ласка.
— Гаразд. — Оша обернулася до Мейри. — Прибери звідси хлопчаків.
Йоджен та Мейра вивели Рікона між собою. Ходор пішов за ними. Поки вони пробиралися між дерев, низькі гілки зачіпали Бранове обличчя, і листя витерло йому сльози. Оша приєдналася до них у дворі за мить пізніше. Про маестра Лювина вона не сказала ані слова.
— Ходор мусить бути при Брані. Служити йому ногами, — мовила дичацька жінка. — А Рікона я заберу з собою.
— Ми підемо з Браном, — відповів Йоджен.
— Еге ж. Я так і гадала, — мовила Оша. — Я, мабуть, вийду Східною брамою і подамся вздовж королівського гостинця.
— А ми вийдемо Мисливською брамою, — відказала Мейра.
— Ходор, — сказав Ходор.
Та спершу вони спинилися у кухні. Оша знайшла кілька обгорілих паляниць, так-сяк придатних для вжитку, і навіть засмажену птицю, яку розірвала надвоє. Мейра видобула глечик меду і великий лантух яблук. Вийшовши з кухні, вони стали прощатися. Рікон схлипував і чіплявся за Ходорову ногу, доки Оша не ляснула його ратищем списа по спині. Тоді він хутко послухався і рушив за нею. Кудлай потрусив слідом. Останнє, що побачив від них Бран, був хвіст лютововка, що зник позаду зруйнованої башти.
Залізні ґрати, які зачиняли Мисливську браму, так скрутило від вогню, що підняти їх вище, ніж на пів-аршина, не вдалося. Довелося пропихатися під шпичаками один за одним.
— То ми підемо до вашого вельможного батька? — спитав Бран, поки вони перетинали підйомний міст між мурами. — До Сіроводця?
Мейра запитально зиркнула на свого брата.
— Наша дорога лежить на північ, — оголосив Йоджен.
На краю вовчої пущі Бран вивернувся у своєму кошику, щоб востаннє глянути на замок, який складав усе його дотеперішнє життя. Пасма диму все ще злітали у сіре небо, але не більше, ніж зазвичай з димарів Зимосічі холодним осіннім днем. На деяких зі стрільниць виднілися плями сажі, тут і там у зовнішній стіні утворилася тріщина, чи згори відпав зубець, але на відстані здавалося, що нічого непоправного не сталося. Вежі, палати, башти стояли так само, як і у минулі століття. Важко було повірити, що замок сплюндрували і спалили. «Камінь стоїть міцно» — мовив до себе Бран, — «корені дерев сягають глибоко, а під землею на своїх престолах сидять Королі Зими». Камені, корені й королі не дадуть Зимосічі пропасти. Замок не загинув, а тільки скалічився. «Так само, як я» — сказав Бран собі. — «Я теж скалічений, але живий.»
Додатки: королі з дворами
Король на Залізному Престолі
ДЖОФРІ БАРАТЕОН, Перший тако наречений, юнак тринадцяти років, старший син короля Роберта I Баратеона та королеви Серсеї з дому Ланістер;
+ його мати, королева СЕРСЕЯ, королева-намісниця та на державі господиня;