Я сміюся:
— Ну ти й паскуда!
Роблю ще ковток, хоча б тому, що Фінн досі усміхається Джуліані, ніби вона — найдотепніше створіння, яке він будь-коли зустрічав. Мої очевидні ревнощі змушують мене сумніватися в кожному рішенні, яке я ухвалила з моменту прибуття в цей світ. Однак це не дуже продуктивний спосіб провести вечір. Так само можна напитися чарівного вина й насолодитися танцями.
— От і правильно, — каже Міша, коли я допиваю вино. Він забирає в мене келих, ставить на найближчий столик і тягне танцювати.
Пісня швидка, і від її ритму мені стає легше. Або ж це починає діяти вино. Міша ставить мене поруч і терпляче вчить танцювальних рухів. Вони доволі прості, але коли всі роблять їх одночасно, вигляд чудовий. Крок убік, провести ногою по землі, завести її назад, декілька плавних рухів руками й уклін. Далі треба встати у чверть оберту й повторити все в тому самому порядку, але в інший бік.
Спрайти з мерехтливими крилами шугають повітрям у власному танці, залишаючи смуги світла над нашими головами. Минуло зовсім небагато часу, а я вже усміхаюсь і витанцьовую нові рухи.
До кінця танцю я так захекалася, що не скаржуся, коли Міша обіймає мене і притягує до себе, розгойдуючи в такт наступної пісні. На якусь мить думаю, що це занадто інтимно, але він так низько перехиляє мене, що моє коротке волосся майже торкається землі. Я сміюся, коли він знову підіймає мене. Очі Міші сяють веселощами.
— Не озирайся, — шепоче він мені на вухо, — але мені здається, декому тут не до вподоби, що я так із тобою танцюю.
Хочу повернути голову, але Міша зупиняє мене, поклавши руку мені на потилицю.
— Я ж сказав: не озирайся.
— Але я не знаю, про кого ти, — кажу, серйозно дивлячись на нього.
Він закидає голову назад і знову сміється.
— Якщо мені справді треба відповідати на це запитання, то ви двоє ще безнадійніші, ніж я припускав.
Фінн.
За мить Фінн підходить до Міші й легенько штурхає його в плече.
— Наступний танець — мій. Зрештою, вона моя суджена.
— Ох, тільки тому? — запитує Міша. — Щоби продовжити розігрувати цю маленьку хитрість? А я думав, є ще щось.
Я очікую, що Фінн почне сперечатися, але він дивує мене, підморгуючи другові.
— Хіба в чоловіка не може бути більш ніж одна причина потанцювати з красивою жінкою?
Не чекаючи відповіді, він встає між нами, бере мою руку в свою, а іншу кладе мені на спину.
Насолоджуйтеся, — каже Міша, злегка схиляючи голову, перш ніж піти.
Фінн дивиться йому вслід, потім знову переводить погляд на мене.
— Ти мене уникаєш сьогодні ввечері.
— Я думала, ти надто зайнятий танцями з Джуліаною, щоби помічати таке.
Негайно шкодую, що випила той келих вина. Фінн нізащо не проґавить нотку ревнощів у моїх словах.
Він усміхається, ніби мій спалах люті його тільки забавляє.
— Я жодного разу з нею не танцював. — Його усмішка стає ще яскравішою. — Але ти знаєш це, тому що, хоч і уникала мене весь вечір, майже не зводила з мене очей.
Розтуляю рота, щоб заперечити, але вирішую, що це того не варте.
— Так і було, — підтверджує Фінн, — поки Міша не потягнув тебе у свої обійми. — Його усмішка зникає, він видивляється друга в натовпі. — Схоже, Міша захопився тобою.
— Він став мені хорошим другом.
— Я цьому заздрю, — зізнається Фінн.
— Немає потреби, — сміюся й відхиляюся, щоб зазирнути Фіннові в очі. — Ти знаєш його набагато довше, ніж я.
— Не твоїй дружбі з ним, — каже він. — А його дружбі з тобою.
Я важко ковтаю.
— Але й ми з тобою друзі, Фінне.
— Ех…
Він пригортає мене до себе і кладе мою голову собі на груди. Я не можу втриматися і вдихаю його запах. Він пахне шкірою, хвоєю і безкрайнім нічним небом.
— Можливо, ми знову друзі. — Його пальці вимальовують кола на моїй спині, й шкірою приємно пробігають мурашки. — Але здається, ти мені довіряла — тоді, коли я цього не заслуговував. Я сумую за тим, що втратив твою довіру.
— Я нікому не довіряю, — тихо кажу, але, вимовивши ті слова, одразу розумію, що це брехня. Більше ні. І це мене лякає. — Як ти почуваєшся? — запитую я. Зазвичай його емоції важко зчитувати.
— Непогано, здається, навіть добре. У мене вже декілька днів не було нападів.
Я видихаю.
— Це ж добрий знак, так? Ситуація поліпшується?
— Сподіваюся.
Зараз ідеальний час, щоб запитати, що означає «споріднені» й чому він думає, ніби це може пояснити зв’язок між нами. Проте я не хочу псувати такий момент зізнанням у своєму шпигунстві, тому прикушую язик. Ми танцюємо в тиші. Я дозволяю собі насолоджуватися моментом: теплом його тіла, дотиками, близькістю.