— З усією повагою, — починає Фінн, але я кладу руку йому на плече й хитаю головою. Мені не подобається ця фейрі. Мені не подобається, як вона поводиться з нами і як дивиться на мене, але найбільше мені не подобається відчуття, ніби вона намагається залізти мені під шкіру. Фінн хоче мене захистити, але вона не варта його виправдань.
Холодні, жорстокі очі жриці примружуються, коли вона помічає мою долоню на його плечі.
— Коли я була молодою, зв'язок душ ще щось означав.
Вона злісно зиркає на мене, й мені хочеться стерти нахабну посмішку з її обличчя.
Я стискаю руки в кулаки й зосереджуюся, щоб контролювати свою силу.
Жриця продовжує:
— Їх укладали не з примхи. Ми зв’язували себе тільки з коханими й берегли вірність цим узам до самої смерті. Але ти стоїш переді мною, зв’язана з одним, а пахнеш іншим.
Уперше, відколи ми опинилися перед нею, я схиляю голову, не спроможна дивитися в ці сердиті очі, поки вона соромить мене. Може, мені й начхати на те, що я не леді, але не на мої складні стосунки з Фінном і Себастіаном, не на вибір, який я зробила на цьому шляху. Я вважаю це невдачею. Ганьбою.
Фінн застигає.
— Абріелла не знала, що Себастіан…
— Мені не потрібні ваші виправдання, — гиркає жриця. — Зв’язок душ спаплюжений. Як і корона, як і Двір. Цього ніколи не мало статися.
— Згоден, — тихо каже Фінн. — І саме тому ми тут. Двір помирає. Корона та її сила розділилися, тож на троні ніхто не може сидіти. Діти впадають у Довгий сон. А королева Арія будь-якої миті може напасти на наші землі. Якщо ми хочемо вижити в цій війні, Двір Місяця мусить повернути собі силу.
Жриця переводить погляд на мене. Він такий важкий, що я борюся з бажанням під ним зіщулитися.
— У тебе є сила корони, але немає Немилостивої крові, — каже вона. — Двір помирає, бо ти досі дихаєш.
Гнів охоплює Фінна, він ступає крок уперед, але я зупиняю його, поклавши руку на плече.
— У мене не було вибору, — пояснюю. — Я помирала, а Оберон…
— Я знаю цю історію, — різко уриває мене жриця. — Просто мене це розчаровує.
Звісно, знає. Я підводжу голову.
— Чи є спосіб передати силу Себастіану?
— Так, але він не зможе правити, — відповідає вона. — У цих землях дуже багато фейрі, які радше погодяться дивитися, як помирає Двір Місяця, ніж допустять, щоб на троні сидів хтось Милостивої крові.
Я важко ковтаю. Це те, чого ми боялися, — глухий кут.
— Переконай Золотого принца віддати свою корону дівчині, — говорить жриця до Фінна.
— Ні, — шепочу я. Має бути інший спосіб. — Я однаково не зможу сидіти на троні. Це буде безглузда втрата.
— Його смерть стане першим кроком, — губи жриці розпливаються в зловісній посмішці. — А потім ти пожертвуєш своїм життям, щоби передати силу й корону Фінніану. Все це має належати йому.
Фінн гарчить поруч зі мною:
— Це не варіант.
Я ледве ковтаю. Можливо, так і мало статися.
— Любий принце, ти знаєш, як це працює. Магія поєднується із життям, стає з ним єдиним цілим і переходить до спадкоємця тільки після того, як життя віддають. Чи не час тобі пожертвувати чимось заради свого королівства? Хоча б раз?
Я відчуваю, як Фінн заледве стримується. Мені хочеться видряпати їй очі за те, що вдарила його в таке вразливе місце.
— Ми зробимо так, тільки якщо не залишиться жодних інших варіантів, — каже він. — Відкрий нам портал у Підземний світ, щоб я міг запитати у Великої королеви Меб, як врятувати наше королівство.
Жриця довго дивиться на нього, і я тамую подих. Знаю, що інші планували діяти без божественного втручання, яке могла б запропонувати Меб. Але якби вони могли вигадати дієву альтернативу, нас би тут не було і Фінн не планував би небезпечну подорож у Підземний світ.
Жриця витримує погляд Фінна.
— Ні.
Фінн здригається.
— Ти мав стати королем, — цідить вона. — Мав правити разом із Джуліаною. Вона гідна цього. Колись був гідний і ти. Доведи це знову. Ти підвів наше королівство, і тепер цей білявий Милостивий виродок живе в нашому палаці, а ця людська погань володіє силою нашої корони. Я не стану… — Вона раптом уривається й хапається за горло, ніби задихається. З її рота ллється цівка крові, а очі закочуються.
Фінн закриває мене рукою і змушує відступити подалі від жриці.
— Що відбувається? — запитую я.
— Оселившись у цьому храмі, Верховна жриця дала клятву Меб, — пояснює Фінн. Він нажахано дивиться, як вона б’ється в конвульсіях. — Ця клятва передбачає певні наслідки, якщо жриця відмовляється діяти в інтересах Двору чи виконувати волю Меб.