— А якщо королева сама цього хотіла?
— Це, як і все інше, залежить від самої королеви. — Його рука ковзає вниз на моє стегно і стискає його. — Якщо королева, про яку ми зараз говоримо, — ти, можу впевнено сказати, що твій споріднений партнер вважатиме за честь розділити з тобою зв’язок.
Від його обережних слів моє серце стискається. Я ніколи не замислювалася над тим, якого сильного болю Фінну завдало моє рішення зв’язатися із Себастіаном. Я була занадто заклопотана, страждаючи через зраду обох принців, щоб думати про це.
— Я сказала Себастіану, що він повинен мене відпустити, — роблю паузу. — Він відмовляється розривати зв’язок, але я нізащо не дозволю йому повірити, нібито в нас іще є шанс. Не тоді, коли мої почуття до тебе такі сильні, — я заплющую очі. — Знаю, може здаватися, ніби на мене впливає наша спорідненість, але річ не тільки в цьому. Так було вже давно. Я просто хочу… хочу, щоб у нас був шанс дослідити це. Щоб нам не заважав мій зв’язок із Себастіаном.
Губи Фінна знову торкаються моєї шиї, і він глибоко вдихає. Його рука піднімається від мого стегна, великий палець ковзає низом моїх грудей.
— Якщо я розповім тобі дещо, обіцяєш нічого не вирішувати сьогодні або навіть завтра?
— Що розповіси? — запитую, вивчаючи його обличчя у світлі зір.
Він торкається великим пальцем моєї нижньої губи.
— По той бік порталу, глибоко в Підземному світі, течуть Води Нового Життя. Ці Води такі чисті, що можуть змити всі помилки й жалі. І можуть, якщо попросиш, розірвати зв’язок. Тільки там це можна зробити за бажанням лише одного з пари.
Це означає, що я зможу бути з Фінном і між нами не стоятиме Себастіан. Мені не доведеться так старанно відгороджуватися від почуттів Золотого принца. Це може стати новим початком.
— Я можу попросити Води звільнити мене від зв’язку із Себастіаном?
— Тільки якщо ти захочеш.
— А потім ми з тобою…
Фінн повільно хитає головою.
— Тільки якщо ти захочеш, — повторює він.
Я хочу, але однаково замислююся над тим, як би вчинила, коли б не мала почуттів до Фінна.
— Дивно, як сильно я ненавиджу цей зв’язок, хоча більшу частину життя страждала від самотності. Відчуття, що зі мною завжди є хтось, мало би принести полегшення. Проте мені так і не дали часу звикнути до нового тіла на самоті. А мені це дуже потрібно.
— Я щиро бажаю тобі цього, — Фінн запускає руку в моє волосся і гладить мене по потилиці, міцно цілуючи, перш ніж пригорнути до себе. — Спи, принцесо. Ці рішення не треба ухвалювати сьогодні.
* * *
Ларк знову відвідує мене вві сні. Побачивши її сріблясті очі й легке темне волосся, я усміхаюся.
— Тебе давно не було, — кажу, примружившись, поки вона то зникає, то перетворюється на слабке марево.
— Подорож до Підземного світу не принесе тобі трон, — її тоненький голосок сьогодні звучить інакше. Втомлено.
— Чому ти мені це кажеш? — запитую. Я вже зрозуміла, що, коли Ларк приходить уві сні, треба до неї дослухатися.
— Коли підійметься вода, тобі допоможе білооке чудовисько. Не ховайся від нього. І не здавайся.
Образ Ларк знову зникає, і я насуплюю брови, намагаючись зрозуміти її слова.
— Можеш показати мені? — запитую. — Пояснити, навіщо мені те чудовисько?
Вона розчиняється — і раптом я опиняюся в повітрі над кімнатою з поснулими дітьми, схожою на лазарет у столиці. Проте це десь в іншому місці. Як монстр може бути пов’язаний із ними?
— Ларк? — гукаю я.
Я так втомилася, — каже вона. Зараз я бачу тільки її очі. Зовсім скоро мені буде час спати.
Ти ж не… Ні. — У горлі мені шерхне, я ледве стримую сльози. — Але ж ти наполовину Дика фейрі. Чому Двір діє і на тебе?
— Не здавайся, доки чудовисько не потягне тебе глибше, принцесо.
Вона зникає, і я прокидаюся. Я стривожена й важко хапаю ротом повітря.
У таборі тихо. Скоро ранок. Фінн спить поруч зі мною, його дихання рівне, рука обіймає мою талію.
Білооке чудовисько. Що це означає? Це якась метафора? Проте моє нерозуміння дуже швидко змінюється страхом. Не можна допустити, щоб Ларк провалилася в Довгий сон. Це вб’є Прету.
Я могла б розбудити Фінна й розповісти йому про сон, але він повинен відпочити. Як і всі ми. Якщо Ларк засинає, необхідно докласти всіх зусиль, щоби бодай когось посадити на той трон.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ П’ЯТИЙ