Фінн сміється.
— Тебе безумовно можна описати й іншими словами, — шепоче він. — Хочеш, складу список?
— Черства, озлоблена, нудна, — кажу я. Намагаюся звучати безтурботно, але мій голос видає забагато справжніх почуттів.
— Запаморочлива, сильна, стійка, приголомшлива, — відповідає Фінн.
Я прикушую нижню губу і звиваюся під ним, перш ніж простягнути руку й погратися з одним із його локонів.
Фінн дивиться на мене, злегка прикривши очі.
— Тієї ночі в душі… ти пам’ятаєш, що сказала мені, коли я поклав тебе в ліжко?
Я хитаю головою. Окрім душу, нічого з тієї ночі не пам’ятаю.
— Ти казав, що я просила тебе залишитися.
Він киває:
— Так. Потім ти сказала, що зі мною почуваєшся в безпеці, як під нічним зоряним небом.
Мої щоки починають палати.
— Схоже, це звучало досить жалюгідно.
Фінн хитає головою:
— Ні. Ти не розумієш. Ти казала все, що я хотів почути. Це я був жалюгідний, бо так хотів вірити, що всі твої зізнання не через наркотики.
— І це таки була правда, — шепочу. — Я завжди черпала в тобі силу.
— Річ у спорідненості.
Я хитаю головою:
— Магія тут ні до чого. Я відчуваю більше сили, коли ти віриш у мене. Коли знаю, що в мене є друзі. Це та сила, яка не має чогось спільного з магією.
Його сріблясті очі спалахують.
— Я відчуваю те саме. Ніколи не думав, що зможу відчути це знову, — він важко ковтає. — І не думав, що хочу це відчувати.
Я тремчу під ним.
— Тобі холодно?
Я хитаю головою:
— Більше ні.
— І мені ні.
Він проводить великим пальцем по моїх губах, і я не можу не помітити в його очах благоговіння, обожнювання. Як може цей красивий, сильний, добрий чоловік відчувати вдячність за те, що опинився тут зі мною?
Спершись на одну руку, він повільно розв’язує мою сорочку, вона спадає, оголюючи груди. Фінн опускає голову. Повітря холодне, але я відчуваю його гаряче дихання на своїй шкірі, коли він проводить язиком по моєму випуклому соску. Вигинаю спину, відриваючись від твердої землі, й стогну, коли задоволення і жар розливаються в моїй крові.
— Ти хоч уявляєш, що я відчував, знаючи, що ти спиш у моєму ліжку в палаці Немилостивих? Бачити тебе там, де я стільки разів уявляв нас? Я не можу дочекатися, коли ми знову опинимося там. Так мрію притиснути тебе до себе, поки ми спатимемо під зорями. — Він утикається носом у мою шию, я вигинаюся йому назустріч, насолоджуючись відчуттям своїх грудей на його оголених грудях. Хочу відчувати його ще сильніше.
— Фінне, — видихаю я, мої руки ковзають вгору-вниз його спиною. — Я кохаю тебе.
Хочу повторювати це знову і знову. Поки він відчує це всім своїм серцем, поки повірить у те, що гідний цієї любові.
— Я теж тебе кохаю.
— У нас є… — я прикушую губу, — яке-небудь зілля, щоби випити, коли повернемося в столицю, для запобігання вагітності?
— Так, — його губи торкаються моїх у солодкому поцілунку. — Але не обов’язково робити щось сьогодні ввечері. У нас попереду все життя. Ми можемо…
— Будь ласка? — я рухаюся під ним, підтягую коліна й підштовхую його влаштуватися між моїх ніг. Стогну, відчуваючи його крізь одяг між нами. — Я не хочу чекати.
Фінн усміхається мені в темряві.
— Я теж, але я готовий почекати. Якщо ти справді плануєш зануритися у Води Нового Життя, у нас буде стільки часу, скільки потрібно, і всі можливості, щоб…
Я запускаю пальці в його волосся і притягую Фінна до себе. Його усмішка переливається в поцілунок, руки починають неквапливо досліджувати мій живіт і здіймаються до грудей. Великий палець пестить мої затверділі соски.
Я піднімаю стегна назустріч йому, ритмічно погойдуючись, щоби показати, що саме мені від нього потрібно. Проте Фінн не поспішає. Він лишає слід поцілунків на шиї й до ключиці, покусує мої плечі й груди, рухається вниз. Він проводить язиком по моєму животу і злегка посмоктує чутливу шкіру під пупком. У мене перехоплює подих.
Фінн розсовує мої стегна ширше й утикається носом між моїх ніг.
— Дозволь поцілувати тебе там.
Він розтуляє рот, притискаючись до мене язиком крізь тканину білизни.
Я не можу дихати. Його великі долоні ковзають угору моїми ногами, намацують трусики і стягують їх. Ледве встигаю перевести подих, коли рот Фінна знову притискається до мене. Його руки лежать на внутрішньому боці моїх стегон, ніби розкривають мене для нього. Язик Фінна танцює на моїй найчутливішій шкірі, а рот дражнить і випробовує мене, аж доки я втрачаю контроль і починаю безтямно стогнати.