— Я вірю, що ти як споріднена душа підтримаєш будь-яке її рішення. Я вірю, що ти даси їй силу, якої вона потребує, щоб дійти обраним шляхом до самого кінця.
Фінн випростується, його обличчя напружене.
— Звісно. Це буде для мене честю.
Він дивиться на мене. У його очах порожнеча, якої я не бачила, відколи він розповідав про смерть Ізабель у нього на руках.
Фінн усе життя готувався посісти цей трон, а тепер повинен віддати його Себастіану. Повинен віддати мене.
Я проводжу пальцями по його зап’ястку.
— Фінне.
— Нам треба йти.
— Ти йди, — киває йому Меб. — А мені потрібна ще мить — поговорити зі своїм дитям.
Фінн не встигає нічого зробити, як Меб змахує рукою, і він зникає.
Я зойкаю.
— Він повернеться, коли я закінчу з тобою.
— Що вам потрібно? — запитую я. Досі намагаюся усвідомити все, що вона мені розповіла, намагаюся уявити, яким може бути моє майбутнє. Я ж не можу відвернутися від цього королівства.
— Ти жадаєш стати смертною, — вона нахиляє голову і примружується. — Чи то… жадала. Ти швидко змінюєшся. Можливо, тебе вже не хвилює, що ти маєш відповідь, яку сподівалася отримати.
— Не говоріть загадками. Скажіть, як урятувати Двір.
— Урятувати Двір? Цього ти хочеш найбільше? Більше, ніж прожити коротке людське життя у вашому жорстокому світі смертних?
Це запитання здається важливим. Водночас делікатним і складним.
— Найбільше я хочу врятувати Двір.
Вона киває один раз, із рішучістю, яка змушує мене відчувати, ніби якусь важливу частину моєї долі вирішено.
— Ти не готова правити.
Я мало не скрикую від розчарування, але лише прикушую губу.
— Я зроблю все, що мушу, щоб урятувати Двір.
— Але ти зазнаєш невдачі, якщо не приймеш темряву всередині себе. Чому ти відмовляєшся від неї?
— Від кого?
— Від своєї тіньової сутності.
Мені перехоплює подих. Моя тіньова сутність. Образи проносяться у мене в голові. Понівечені трупи орків навколо багаття. Закривавлений ніж, що поблискує в полум’ї. Волосся Джуліани на моїй тумбочці.
— Це зброя, що терпляче чекає свого часу, а ти відмовляєшся її використовувати. Любляча Абріелла. Віддана Абріелла. Турботлива, працьовита Абріелла. Але є й інша. Твоя тіньова сторона. І в неї є сила. Усе, що тобі потрібно зробити, це бути готовою прийняти ті сторони себе, яких, як ти вдаєш, не існує. Прийми темряву — і вона прокинеться, щоб служити тобі.
— Вона мені не потрібна.
— Ще і як потрібна, — усміхається Меб. — Вона зберігає всі твої негативні риси — ревнощі та злість. Егоїзм, завдяки якому вона може хоча б раз узяти те, чого так хочеш ти. — Вона нахиляє голову і примружується, ніби бачить мене наскрізь. Губи Меб кривляться, і я не можу сказати, веселить її це чи викликає огиду. — Пам’ятай, якщо збираєшся пожертвувати принцом Ронаном, щоб зв’язатися зі своїм спорідненим партнером, доведеться знайти інший спосіб урівноважити силу між Дворами. Убий королеву або дивись, як вона нищить Двір Тіней.
— Я не буду приносити його в жертву, — хитаю головою. — Я не така егоїстична.
— Я знаю, — каже вона, і її голос стає на диво мелодійним. — І королева теж. Тому тобі й потрібна твоя тіньова сутність. Тому що вона не така й добросерда. Вона не боїться використовувати всі засоби, що має під рукою.
— Які ще засоби?
— Фінніан, син Оберона, могутніший за свого батька й батька його батька. Ти можеш використовувати його силу. З доступом до його магії ти ніколи не будеш безсила.
— Ризикувати його життям?
— Любляча Абріелла. Віддана Абріелла. Турботлива, працьовита Абріелла, — повторює вона, і я чітко чую глузливі нотки в її голосі. — А твоєму Двору потрібна лиха Абріелла, жорстока Абріелла.
— Ви, мабуть, плутаєте мене з моєю сестрою. Я зовсім не уособлення добра.
— Звісно, ні, — каже вона.
Фінн з’являється поруч зі мною так само раптово, як і зник. На його обличчі вже немає поваги до давньої правительки. Натомість він ледь стримується, бо не може стерпіти нашої розлуки.
— Ідіть, — наказує вона. — Чудовиська вийшли погратися. Вони понад усе на світі хочуть знищити ваш портал, перш ніж ви зможете до нього дістатися.
Від самої думки про те, що я можу опинитися замкненою тут, мене пронизує жах.
— Ви не можете його захистити?
— Портал розташований на перетині світів, а я не можу торкнутися чогось поза межами Підземного світу. Ідіть!
Меб зникає, і стіни потойбічного тронного залу розсипаються. Фінн бере мене за руку, і ми повертаємося тим самим шляхом, яким прийшли. Не знаю, як швидко ми повинні йти, але щоб дістатися цього місця, нам знадобилося декілька годин.