— Дихай, чорт забирай! — кричить він. Його сріблясті очі сповнені болю.
I я корюсь. Я дихаю. Проте це справжня агонія. Хочу знову пірнути у воду й заснути. Як же мені боляче.
— Ще раз! — наказує Фінн.
Я слухаюся. Вдих, два, три, потім іще раз. З кожним подихом біль потроху вщухає.
Тільки тоді Фінн відриває від мене погляд і озирається.
У мене паморочиться в голові, але я намагаюся простежити за його поглядом, щоби побачити те, що бачить він. Небо над нами не темне. Я можу бачити в темряві. Ця чорнота — ніщо. Порожнеча.
Вода хлюпається об скелястий виступ, портал тьмяно світиться вдалині…
— Де він? — мій голос звучить грубо. Це радше набір глухих звуків, ніж слова, але Фінн розуміє мене й так.
— Немає, — шепоче він. — Портал закрився.
Погляд Фінна опускається на моє стегно, і його обличчя похмурнішає.
Тільки зараз помічаю глибоку криваву рану на стегні й відчуваю біль. Через сплеск адреналіну я ніби заціпеніла й не відчувала нічого, але тепер моя нога болить, горить і пульсує, а навколо так багато крові.
Я помру тут.
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ СЬОМИЙ
«Коли підійметься вода, тобі допоможе білооке чудовисько. Не ховайся від нього».
Та істота, яка ледь не втопила мене, — це і було передбачення Ларк?
«Не здавайся, доки чудовисько не потягне тебе глибше, принцесо».
— Думаю, є інший шлях, — шепочу й тягнуся до руки Фінна. — У білоокого чудовиська є вихід — глибоко у воді має бути ще один портал, ще один спосіб вибратися звідси.
Очі Фінна світяться в темряві.
— Це Меб тобі сказала?
— Ларк, — тихо кажу я. — У моєму сні.
Він зітхає і знову дивиться на мою ногу.
— Ти зможеш плисти?
Я хитаю головою:
— Іди без мене.
— Чорта з два, — гиркає він.
— Я лише сповільнюватиму тебе. Не знаю, яка глибока печера і як далеко тобі доведеться плисти. Тобі може забракнути сил, якщо тягнутимеш мене.
Він знімає із себе сорочку й відриває від неї довгу смужку.
— У тебе є вибір: або ти попливеш сама, або я тебе потягну, — каже він, перев’язуючи моє стегно. Хоча пов’язка туга до болю, вона зупиняє кров.
Скелі навколо нас тремтять і тріскаються, ніби цей світ розколюється на частини.
— Іди! — кричу Фінну. — І пливи, навіть якщо я відстану, — підштовхую його до води.
Фінн дивиться мені в очі й обхоплює моє обличчя обома руками.
— Не смій помирати в мене на руках, принцесо. Ми разом знайдемо портал і виберемося із цього світу. Ти зрозуміла?
Скелі під нами знову здригаються, і з тріщин виривається ще більше води.
— Фінне…
— Ти зрозуміла?
Він нікуди не попливе, поки я не погоджуся, тому киваю:
— Гаразд. Пливімо.
Він встає й допомагає мені звестися на ноги. Потім робить глибокий вдих і пірнає. Я пірнаю за ним у крижану товщу. Мене сковує різкий холод, кожен сантиметр шкіри пронизують крихітні морозяні голки, й усі мої інстинкти волають, що треба повернутися на поверхню.
Перш ніж я встигаю подумати про це, Фінн тягне мене за собою, і ми пливемо назад до темного входу в печеру, до смертельно-білих очей і величезної пащі. Занімілими пальцями я намацую свій кинджал і пливу з останніх сил.
Фінн прорізає каламутну воду, теж тримаючи ножа в руці, я слідую одразу за ним, виглядаючи жахливі очі. Попереду немає нічого, крім чорноти та порожнечі, такої самої, як і небо над нашими головами. Фінн хапає мене за руку, вказує, куди плисти, й повертає ліворуч. І нарешті я бачу — ще один гребінь та поверхню води — вільний простір усередині печери. Виринувши на поверхню, ми одночасно важко відсапуємось.
Фінн витирає воду з очей, перш ніж роззирнутися навсібіч.
— Я не розумію, в який бік плисти, — бурмоче він.
— На глибину. Ларк казала, що треба плисти глибше. — У мене цокотять зуби. Я докладаю всі сили, щоб триматися на воді. Підступає нудота, і мій пульс стає нерівним. — Якщо я не зможу плисти далі, обіцяй, що спробуєш вибратися звідси.
Фінн люто зиркає на мене — похмурий принц Тіней у всій красі.
— Я вдам, що ти не казала цього одразу ж після того, як пообіцяла, що не помреш.
Я намагаюся розсміятися, але це більше схоже на схлипування.
— Готова? — питає Фінн. Його голос зовсім сиплий. Навколо хлюпається вода.
— Щось наближається, — кажу я.
— Пливи, пливи щодуху.
Не можу не послухатися цього наказу.