Зважаючи на сьогоднішню поведінку Фінна, не думаю, що він залишиться в палаці, хай що вимагає Себастіан. Найімовірніше, він навіть не захоче лишатися в столиці. Я не зможу йому за це дорікнути. Тому не звинувачую себе за гнів, який відчуваю до всіх, хто довів нас до цього.
Якби Оберон не спокусив Арію, щоби послабити Милостивий Двір.
Якби королева не відіслала спрайтів, щоб вони спалили будинок, у якому я жила в дитинстві.
Якби моя тітка не змусила нас із Джас підписати той нелюдський контракт.
Якби Себастіан не підштовхнув мене обманом зв’язатися з ним.
Моє обурення звивається всередині руйнівною тінню, жадає вирватися назовні й ринути на цей світ. Проте я пригнічую його, ховаю глибоко-глибоко і ще глибше, де його темрява не зможе похитнути мене.
Підводжу голову й бачу обличчя Себастіана. На ньому написана така туга, що не потрібно бути зв’язаною з ним, щоб розуміти, як йому боляче втрачати мене.
— Гаразд, — тихо кажу я. — Фінн не залишиться в палаці. У мене не буде з ним стосунків. Він теж не в захваті від цього, Басті. Не схоже, що він сподівався стати моїм коханцем, доки ми з тобою правитимемо разом.
Його обличчя кривиться, і він притискає руку до моїх грудей.
— Ти ніколи не любила мене ось так. Так сильно, всім серцем. Як він це зробив? Чому ти обрала його?
Мої очі печуть від сліз, я ступаю назад, дозволяючи його руці впасти між нами.
— Я не обираю когось із вас. Я не можу дозволити собі таку розкіш. Я обираю майбутнє Двору.
Себастіан стискає зуби.
— Добре. Покінчімо із цим.
Довго дивлюся йому в очі й не одразу розумію, що очікую від нього суперечок і відмови.
Сподіваюся, він дасть мені привід виплутатися із цієї ситуації.
Я заплющую очі й зосереджуюся на маленькому тунелі зв’язку між мною й королем Диких фейрі.
«Де всі?» — подумки запитую Мішу.
«Ми в кімнаті для нарад. Намагаємося зрозуміти, чи зрадила нас Джуліана. Приходьте, коли будете готові».
РОЗДІЛ ДВАДЦЯТЬ ВОСЬМИЙ
Ми входимо до кімнати для нарад. У повітрі бринить магія. У кутку я бачу Джуліану. Її ноги відірвані від землі, а руки притиснуті до боків, із чого роблю висновок, що вона тут не з власної волі.
Щойно ми із Себастіаном входимо, Фінн кидає на мене швидкий погляд, але знову зосереджується на Джуліані. Ми займаємо свої місця на чолі столу.
— Вочевидь у нас проблеми з безпекою, — каже Фінн, звертаючись до кімнати, але не відриваючи погляду від жінки, яка колись мала правити поруч із ним як його королева. — Хтось видає інформацію королеві Арії. Вона знала, коли дітей перевезли до столиці й коли Абріелла була там із ними. Джуліана також це знала, бо я спілкувався з нею того дня.
Джуліана хитає головою.
— Фінне, ти вважаєш, я стала б убивати невинних Немилостивих дітей? Що допомагала б облозі моєї столиці?
Фінн не зважає на її слова й продовжує:
— Потім на нас напали дорогою з табору до порталу. Хтось мав підказати королеві, де ми будемо.
— Нащо мені допомагати цій сволоті? — гарчить Джуліана. Її прекрасними порцеляновими щоками котяться сльози. — Я на вашому боці.
— Ти знала, що ми будемо там.
Вона хитає головою.
— Навіщо мені завдавати тобі болю, якщо я кохаю тебе? — шепоче вона. — Я завжди кохала тебе. Навіть коли зрозуміла, що ти ніколи не відповіси мені взаємністю, однаково робила все, щоб допомогти тобі зайняти твоє законне місце на троні.
Фінн міцно стискає зуби, але його очі стають холодними, ніби сріблясті скалки льоду.
— Якщо хочеш довести свою невинність, відкрийся Міші. Дозволь йому зазирнути у твої думки.
— Неможливо зрозуміти, чи повністю вона скинула щити, — попереджає Міша. — Зважаючи на здібності Джуліани, вона легко може відкрити лише частину інформації. Якщо я не побачу жодних думок, які пов’язують її з королевою Арією, це не буде доказом її невинності.
— Фінне, я присягаюся, — благає Джуліана. — Ми не знали, ким насправді була Абріелла. Меб приховувала всі ознаки того, що в неї лишилися нащадки. Ми ніяк не могли дізнатися. Якби мама знала, вона відкрила б тобі портал.
Фінн схрещує руки на грудях і відкидається на спинку стільця.
— Опусти свої щити. Впусти мого друга у свій розум.
Ще більші потоки сліз течуть її щоками, й вона шепоче:
— Пробач, усе зовсім не так, як ти думаєш.
Міша робить довгий уривчастий вдих.