— У мене не було вибору. Вона — моя королева, і скоро вона стане правителькою всього світу. Ми зараз у фортеці, збудованій над Крижаною річкою. Рівно поміж Дворами. Коли Немилостивий Двір помре, коли остання частинка його сили перейде до королеви Арії, вона буде готова пролити кров Меб, щоб возз’єднати дві частини й створити єдине королівство.
— Про яку єдність можна говорити, якщо половина її нового королівства буде зруйнована через жадібність і владу? — зауважує Себастіан.
Ріаан вмить повертається до камери й опиняється просто перед Себастіаном. Встромляє голку йому в руку, і Себастіан обм’якає.
— Так краще, — бурмоче Ріаан. — Вона хотіла поговорити з тобою, коли ти більше при тямі. Але тепер можеш відпочити.
— Ти мав бути моїм другом, — каже Себастіан, і кожне слово звучить слабше, ніж попереднє.
Вуста Ріаана витягуються в сердиту лінію.
— А ти мав бути королем. Це мало бути твоїм пріоритетом — понад усе інше. Натомість ти врятував її, — він вказує на мене тремтячим пальцем. — Ти мав знати, що станеться. Не треба було так ризикувати. Ти був дурнем. А тепер ти дурень із непотрібною короною, — він востаннє глузливо пирхає і зникає.
Себастіан сповзає по стіні й заплющує очі.
Я тягнуся до нього, сподіваючись хоч якось його розрадити, але мені ледь вдається поворухнути бодай пальцем.
* * *
Я в домовині.
Уперше в житті темрява мені не подруга.
Я не можу поворухнутися.
Ледве можу дихати.
Мої сни — моя єдина розрада.
Час втратив значення. Я — дитина в утробі матері. Я — стара на смертному одрі. Я — оболонка, в якій немає нічого, крім занепаду.
Уже минуло декілька днів? Років?
Я намагаюся виміряти час за механічним дзижчанням голки для ін’єкцій, за кожною новою дозою отрути. Доки я не прокинуся. Доки мені не вдасться. Я в пастці забуття. Замкнена у своєму тілі, закута в залізній домовині.
Я навіть не можу назвати це сном у забутті. Є ніщо. Є страх. І є прихована частина мене, моя тіньова сутність. Вона потягується, як кішка, у куточку мого розуму, скрадається по периметру цієї клітки, волає, щоб її випустили на свободу.
Меб використала тіньову сутність без своєї сили, але моя відмовляється виходити.
Я тягнуся до неї, проте не можу дістатися. Я благаю її врятувати мене, а вона сміється мені в обличчя.
РОЗДІЛ ТРИДЦЯТИЙ
«Використай її, Абріелло. Розбуди її. Звільни».
Цей голос я впізнаю всюди. Це заради нього я вирушила в Підземний світ.
«У неї є сила, — каже мені голос. — Не бійся».
— Не можу, — хриплю я в темряву, та однаково тягнуся до своєї сили, благаючи тіні вийти назовні.
«Прийми темряву, і вона прокинеться й буде тобі служити».
Більшу частину життя я намагалася бути кращою версією себе. Спочатку заради сестри, а тоді заради цього світу, який навіть не розуміла. Дев’ять років тому, після того як мій батько помер, а мене врятували, після того як мати покинула нас із Джас напризволяще у світі смертних, у мене не було часу на горе чи образу. Тому я придушила їх. Усі мої егоїстичні бажання й потреби я відсувала вбік, намагаючись захистити сестру.
Я ніколи не була такою доброю, як Джас. Я сповнена гіркоти, й душа в мене чорна, як обвуглені рештки будинку мого дитинства. Проте доброта, ніжність і радість Джас вартували боротьби. І я боролася роками, жертвувала своїм сном, своїм здоров’ям, навіть життям, щоб захистити її.
«Любляча Абріелла. Віддана Абріелла. Турботлива, працьовита Абріелла».
Меб не говорила, що я уособлення добра. Вона говорила, що моя сила походить від дечого більшого. Від гніву й болю. Від гіркоти й обвуглених спогадів.
Мама намагалася врятувати мене й Джас, обмінявши своє життя на сім років нашого захисту, але вона все одно пішла.
Коли Себастіан обманом змусив мене зв’язатися з ним, він робив те, що, на його думку, було правильним для Немилостивого Двору, але він все одно вкрав моє людське життя.
А Фінн… Фінн, котрий заслуговує на щастя й кохання без усієї цієї плутанини, в яку ми себе загнали, — навіть він планував покинути мене, щоб захистити своє серце. А я ж кохаю його так сильно, що навіть не сказала, що хочу, аби він був поруч зі мною. Що я й так втратила забагато, щоб відмовлятися від відчуття щастя, коли він поруч.