Выбрать главу

— Прето, битву програно, але ми не програємо війну.

Сльози течуть обличчям Прети, і моє серце стискається від страждань та горя, які я бачу в її очах. У цій битві вона втратила чоловіка — Фіннового брата, — і через мене тепер виявляється, що все було даремно.

— Наша поразка не вічна, — переконує Фінн, змушуючи себе випростатися. — Це тимчасово.

— Це вже занадто. — Прета згорьовано опускає голову.

— Фінне, — до тронної зали проштовхується Кейн і стає поруч із Претою. Колись його червоно-чорні очі жахали мене, але потім я заприязнилася з ним та рештою веселої ватаги невдах Фінна. Вони всі стали моїми друзями. Принаймні я думала, що ми були друзями. Виявилося, вони мали свої плани. Як і Себастіан.

— Ми їдемо, — звертається Фінн до Кейна. — Я саме повідомляв це Преті.

Кейн хитає головою:

— Може, й не доведеться. У Золотому палаці рейвах.

Фінн очікувально вигинає брову.

— Абріелла, — усміхається Прета. — Будь ласка, скажи мені, що вона встромила клинок у серце Себастіана, де йому і належить бути.

Кейн підморгує їй, наче вона щойно сказала щось дуже близьке до істини.

— На жаль, не це, але мені подобається хід твоїх думок.

— То які новини? — запитує Фінн.

— Принцеса прокинулася й не надто прихильно поставилася до маніпуляцій свого дорогого принца.

Вони досі називають мене принцесою, навіть зараз. Хоча я вважала, що довела правдивість цього титулу, коли вирішила зв'язатися із Себастіаном, попри їхні застороги. Я така дурепа.

— Що вона зробила? — допитується Фінн.

Обличчя Кейна викривляє зловісна посмішка.

— Занурила весь палац у темряву. Своєю силою замкнула половину Милостивих вартових у клітках, і ніхто не міг дістатися до них чи побачити щось, коли Абріелла покинула замок.

На вустах Прети повільно проступає усмішка.

— Хороша дівчинка, — бурмоче вона.

Джалек пирхає:

— Була б вона така розумна, не укладала б зв’язку з тим хлопцем.

— Тепер ми нічого не можемо із цим вдіяти, — каже Фінн, не зводячи очей із Кейна. — Як зникнення Абріелли впливає на те, що Себастіан посяде трон?

Кейн посміхається.

— Мої джерела повідомляють, що Золотий принц відмовляється проводити коронацію без неї. Хоче дочекатися повернення Абріелли, щоб довести свою відданість.

— Повернення? — насмішкувато пирхає Прета й витирає щоки від сліз. — Так, ніби вона вийшла прогулятись, а не лютує десь через його зраду.

Ларк усміхається до матері:

— Він не може зайняти трон. Він його не посяде.

Усі погляди враз звертаються до Ларк, Прета підхоплює доньку на руки:

— Маленька, поясни мені, що ти маєш на увазі.

— Ларк… — Фінн ступає крок уперед, але, заточившись, намагається спертись об стіну.

Кейн кидається до Фінна й підхоплює його, перш ніж той упаде.

— Що з тобою?

— Він хворий, — відповідає Прета.

Кейн хитає головою:

— Це якась маячня. Прокляття знято. Я почуваюся краще, ніж будь-коли за останні роки. І ти мав би.

Фінн робить глибокий вдих:

— Зі мною все буде гаразд. — Він озирається на Прету. — Відправ когось до будинку, нехай обнишпорять усе, чи немає бодай якихось ознак, що Абріелла шукає нас. Якщо вона з’явиться там, ми дамо їй усе необхідне.

— Навіщо? — запитує Джалек. — Принцеса більше не має корони. Вона для нас порожнє місце.

Фінн супиться й зиркає на свого товариша. Джалек умить виструнчується і з виразом каяття на обличчі ступає крок назад.

— Вибачте, Ваша високосте, — схиляє голову Джалек.

«Порожне місце».

Він має рацію. Тепер, коли корона в Себастіана, я нікому не потрібна, і, почувши це так відверто, відчуваю порожнечу.

— Ларк, — звертається Фінн, підходячи до дівчинки, що цього разу вдається йому значно краще, — чому принц Ронан не посяде трону?

— Королева Меб створила трон лише своєю магією. Проте магія не дається просто так. Існують правила, — пояснює дівчинка. — Себастіан їх не дотримується.

Прета і Фінн перезираються.

— Які правила? — запитує Кейн.

— Правила Меб. Вона весь цей час захищала свій трон, — усміхається Ларк. — Без сили Абріелли Себастіан не зможе зайняти його.

— Не розумію, — хитає головою Прета. — Абріелла віддала Себастіанові корону, коли уклала з ним зв’язок.

Ларк тулиться щокою до грудей матері.

— Я знаю. Вона не хотіла вмирати, — шепоче дівчинка.

— Усе гаразд, — Прета гладить її волосся. — 3 Абріеллою все гаразд.