Вони досі використовують мене, щоб маніпулювати один одним.
Очі Себастіана спалахують гнівом.
— Дозвольте мені побачити її. Я відправлю свого гобліна. Я…
— Якби вона хотіла тебе бачити, то була б зараз із тобою, — гарчить Фінн.
— Чорт забирай, Фінне, — гримає Себастіан. — Я не хочу тебе кривдити.
— Це мудро, — каже Кейн, ще на крок наближаючись до Фінна. — Брі навряд чи пробачить тобі все, що ти наробив, але якщо зашкодиш Фіннові, вона може по-справжньому зненавидіти тебе назавжди.
— Фінне, ти просто злишся, що вона обрала мене, — гиркає Себастіан.
— О, так, я злюсь, — очі Фінна зблискують. — Але вона обрала не тебе. Вона обрала красиву вигадку, яку ти створив для неї. Милу історію, якою ти її звабив, — про бідного Золотого принца з матір’ю на смертному одрі та мрією об’єднати два королівства після століть ворожнечі.
— Це не вигадка, — відрізує Себастіан. — Ти знаєш пророцтво не гірше за мене: король, який з’явиться як чужинець, врівноважить тінь і сонце, врятує народ Меб і покладе край війні. Я і є той король.
Кейн кашляє:
— Бридня.
Фінн похмуро сміється.
— Кумедно, що ти ніколи не розповідав їй, як… складно буде об’єднати королівства Милостивих і Немилостивих. — Він постукує пальцем по губах і вдає, ніби розглядає стелю. — Ні. Складно — не те слово. «Неможливо» пасує краще. Наші Двори існують для того, щоби врівноважувати один одного. Вони не можуть об’єднатися без крові Меб, а твої посіпаки подбали про те, щоб її рід давно винищили.
— Ти теж не сказав їй усієї правди, — шкіриться у відповідь Себастіан.
— Так, але й не виголошував таких безглуздих планів. — Маска веселощів спадає з обличчя Фінна. — Ти дурень, Себастіане, — він вимовляє це ім’я наче образу. — Дурень, якщо віриш, що наш світ стане кращим під владою одного правителя. Нехай ти ще молодий, але ж знаєш історію. І знаєш, якою зіпсутою стає королівська знать, здобувши таку владу.
— Ти віриш, що прокляття Меб врятувало нас? — гарикає Себастіан.
— Так. Вірю. Тіні врівноважують сонце, темрява врівноважує світло.
— А війна вбиває всіх.
Зітхнувши, Фінн підходить до помосту і знімає зі стіни Дзеркало Виявлення.
— Хоч щось із того, що ти розповідав їй, було правдою? — запитує він, крутячи Дзеркало в руці. — Так мило, що ти подарував їй такий цінний артефакт, але зовсім забув про його вади, — гарчить Фінн.
Себастіан ступає крок до нього, але зупиняється, стиснувши кулаки.
— Це входило у твої плани, правда ж? — продовжує Фінн. — Вона вірила, що її сестра щаслива і здорова, що наш лихий дядько забезпечує її всім необхідним, доки Брі лишається тут. — На мить він підводить погляд на Себастіана та знову опускає очі на Дзеркало. — Ти знав, вона побачить те, що сподівається побачити. Ти знав її досить добре й розумів, що вона сповнена надії. І не зробив нічого, щоб застерегти її.
— Я був не єдиним, хто брехав.
— Можливо, ні, — каже Фінн, спокійно ставить Дзеркало на місце й обертається до Себастіана, втупившись у татуйовання, що видніються з-під мантії принца. — Хоча я теж не так багато приховував.
Себастіан вихоплює меч із піхов, лезо співає в повітрі, але Джалек рухається швидше, ніж я можу встежити, і стає між Фінном та Себастіаном. Він не зводить очей із Золотого принца.
— Джалеку, — промовляє Себастіан, наче не помічав його раніше. Губи принца кривляться в посмішці. — Востаннє, коли я тебе бачив, ти був у підземеллі, де тобі й місце. Можливо, я поверну тебе туди, коли стану королем. Ти зможеш звідти дивитися, як твій принц і всі твої друзі вклоняться мені.
— Ми не вклоняємося нікому, крім Фінна, — гарчить Джалек.
Фінн ступає крок уперед і кладе руку на його плече.
— Спокійно, друже. Мій брат тут лише для того, щоби посісти трон нашого батька. — Він вказує на Себастіана, а тоді махає в бік трону. — У жодному разі не дозволяй нам затримати тебе.
Джалек вибалушує очі на Фінна.
— Що ти робиш? — гарчить Кейн.
Погляд Себастіана ковзає від Фінна до полірованого трону із чорного дерева й назад.
— Що ти з ним зробив?
Фінн стиха сміється і суне до помосту.
— Ти добре знаєш, що я не зміг би потривожити трон, навіть якби захотів. Він захищений магією Меб.
Очі Себастіана палають.
— Думаєш, я повірю, що ти хочеш, щоб я зайняв трон?
Фінн випростовується й складає руки на грудях, його обличчя оманливо розслаблене.