— Народ не підтримував Мордея, — каже Міша, і його голос звучить втомлено. — Народ гинув у тій клятій війні. Але голосна меншість стояла за фальшивим королем. Саме вона мала владу і вплив. Вони підтримали Мордея, коли той украв трон в Оберона, бо знали, що Фінн відданий простолюду — його правління перерозподілило б владу і привілеї у Дворі. Прибічники Мордея були готові розпочати громадянську війну, щоб уникнути цього, і, закладаюся, готові й зараз, хай де вони є. Себастіан цього навіть не усвідомлює.
Я насуплююсь. Хочу прикусити язика й не запитати зайвого, але якщо я чогось і навчилася від друга-гобліна Бейккена, так це того, що інформація — сила.
— Вони готові розпочати війну? Що ти таке кажеш?
Міша стинає плечима.
— Кажу тільки, що вони переховуються. Після того як ти вбила фальшивого короля, його послідовники втекли, боячись, що Фінн поведе свої таємні легіони на палац. Проте, хай де вони є, вони повернуться.
— У Фінна є таємні легіони? Типу армія?
Це та Орда Проклятих, яку вони згадували у видінні?
Міша відкидається на спинку стільця й вивчає мене.
— А як, по-твоєму, Фінн провів останні двадцять років? Він збирав свої війська в горах, тренував їх, готувався до того, що корона може бути назавжди втрачена і йому доведеться скидати Мордея з трону без неї.
Я задивляюсь у своє вино. Під час нашої першої зустрічі з Фінном я дорікала йому, що він живе в розкоші, поки його народ страждає. Однак, пізнавши його краще, зрозуміла: він зробить будь-що для свого Двору. Навіть зараз, попри все, я відчуваю провину за свою необдуману жорстокість.
— Отже, є ті, хто підтримував Мордея, — продовжує пояснювати Міша, — а є ті, хто йде за Фінном. Але є і такі, хто хоче бачити на троні принца Ронана, який воював у Великій війні фейрі. Вони вважають, що тільки правитель, у крові якого є і сонце, і тінь, зможе об’єднати королівства й урятувати їхніх дітей від нескінченної війни.
Я хитаю головою, згадуючи сварку, яку бачила очима яструба.
— Фінн сказав, що це неможливо, що Себастіан не зможе правити обома Дворами.
— Фінн має рацію, але перевага правління Себастіана не в тому, що він правитиме обома Дворами. Надія на те, що королева Арія не піде війною на королівство свого сина.
— Ага. Невже не піде?
Міша пирскає від сміху.
— Я ще не бачив того, чого вона не зробила б заради більшої влади. Тож думаю, ті, хто сподівається на це, роблять занадто оптимістичні припущення. Хай там як, факт залишається фактом: Двір Тіней ніколи не був більш розколотим, ніж зараз, і доки королівство таке розбите, воно слабке.
— Гаразд, але ж ти король Диких фейрі. Чому тебе так турбує Двір Немилостивих?
Його очі спалахують, ніздрі роздуваються, емоції на мить вислизають з-під контролю, та він швидко опановує себе.
— Дивне запитання від колишньої смертної, яка ризикувала власним життям, щоб допомогти десяткам дітей Немилостивих утекти від королеви.
— Будь-хто на моєму місці допоміг би.
Міша гмикає.
— Я не був би таким упевненим, але мені здається дуже милим, що навіть після всього пережитого ти в це віриш.
Я відводжу погляд, моє обличчя палає від збентеження. Не хочу, щоб Міша вважав мене наївною дівчинкою, але й не хочу, щоб він дошукувався, чому я відчуваю потребу допомагати.
Правда робить мене вразливою.
Міша зітхає.
— Мені не байдуже до Немилостивих, бо те, що відбувається між Дворами, впливає на мої землі та мій народ. Мені не байдуже, бо я знаю, що доки Двір Тіней слабкий, Золота королева скористається цією слабкістю.
— Що це означає?
— Війна неминуча, — каже він, — але цього разу вона не затягнеться в багатовіковій битві між двома однаково сильними Дворами. Цього разу Милостиві здобудуть перемогу. Золота королева переможе, і наслідки будуть катастрофічними не лише для Двору Немилостивих, але й для моїх земель і світу людей.
— Чого ще вона хоче? Що варте того, щоб ризикувати тисячами життів?
Міша розводить руками.
— А за що ведуться війни? Ресурси, територія, влада.
Я примружуюсь і пронизливо дивлюся на нього.
— А конкретніше?
— Гоблінські гори між двома Дворами просто посередині розтинає Крижана річка. Гори на схід від річки належать Двору Немилостивих, а на захід — Милостивим. Велика війна фейрі розпочалася, коли Золоті фейрі спробували захопити весь гірський хребет.
— Що в цій гряді гір варте того, щоби покласти стільки солдатів?