Я виснажена й нетерпляча, інстинкти роздирають мене на шмаття. З одного боку, хочу спати вічно, а з іншого — бажаю негайно допомогти дітям Немилостивих. Однак я не маю ані найменшого здогаду, куди йти та що там на мене чигатиме. А ще мені конче треба поспати.
Я повертаюся до своєї кімнати, скидаю брудну сукню й тру шкіру, аж доки вона починає поколювати.
Миючись, зачіпаю смарагд, що висить між моїми грудьми. Себастіан подарував його мені на нашу церемонію зв’язування. Це здавалося таким продуманим подарунком — ювелірна прикраса, що пасує до сукні, яку пошила для мене сестра, однак тепер цей смарагд — лише холодне нагадування про зраду коханого. Я відчуваю спокусу зірвати його й викинути в смітник, але стримуюсь. У мене немає грошей, тож мені знадобиться те, що в майбутньому можна продати.
Проводжу мочалкою по грудях, не звертаючи уваги на руну, викарбувану на шкірі просто над серцем, — знак мого вічного зв’язку із Себастіаном.
Минув тільки день відтоді, як я востаннє милася, готуючись до зустрічі із Себастіаном і нашої церемонії укладання зв’язку. Хоча здається, що минуло ціле життя. Я була сповнена такої радості й очікувань, а тепер мене наповнює лише пекучий біль зради. Через наш зв’язок я відчуваю всі його емоції. Вони накочуються на мене, ніби хвилі на розхитану дамбу, й щомиті загрожують затопити.
Кохаю тебе. Ти мені потрібна. Пробач мені.
Проте прощення здається таким самим далеким та неможливим, як і повернення до мого життя в людському світі. Себастіан вкрав залишки моєї довіри, коли уклав зі мною зв’язок. Він змусив мене повірити, що бажає цього, бо кохає мене. Я пов’язала свою душу з його, щоб він міг захистити мене від тих, хто хотів відібрати моє життя, аби вкрасти корону. І він дозволив мені. Дозволив зв’язатися з ним, вмовив мене на це, згодовуючи ретельно відібрані шматочки правди, акуратно приправлені звабливою брехнею. Він уклав зі мною зв'язок, хоча знав, що прокляття і його Немилостива кров уб'ють мене, знав, що мені доведеться випити зілля й стати фейрі, аби вижити.
І він зробив це все заради влади. Заради тієї самої корони, в полюванні на яку звинувачував Фінна й Мордея.
Себастіан виявився не кращим за інших, і тепер я зв’язана з ним назавжди. На все своє безсмертне життя. Тепер я відчуваю його, ніби він частина мене.
Я відштовхую все це. Його почуття. Мої.
Це занадто. Забагато. І водночас напрочуд мало. Цілі табори дітей накачують наркотиками і тримають під замком задля мерзенних цілей королеви. Невинних дітей, які мають не більше влади над своїм життям, ніж я, коли підписала контракт із мадам Ві, щоб ми із Джас не опинилися на вулиці.
Коли я дізналася про табори, мені стало зле. Фінн розповідав, що, коли вартові Золотої королеви ловили на своїх землях фейрі Тіней, Арія розлучала дітей із батьками й відсилала малечу в табори. Там їм промивали мізки, втовкмачуючи, що Милостиві кращі, достойніші, а отже, Немилостиві повинні служити їм.
Мій інстинкт попереджав: ці табори — переконлива ознака того, що не варто довіряти Золотим фейрі. Однак я дозволила запевнянням Себастіана, ніби він проти таборів, приспати мою обачність. Більше не буду такою дурепою. І не опущуся до рівня Себастіана, щоб зациклюватися лише на власних проблемах, коли можу допомогти невинним. Не буду такою, як він, і не закриватиму очей на лихі вчинки його матері. Я зроблю все, на що стане сил, аби допомогти тим дітям, — хоча б тому, що це зруйнує підступні плани Себастіана та його мамці.
Я застрягла в цьому світі. Я фейрі. Проте я не безсила й ніколи не буду такою, як вони.
Виснаження легко вимикає думки, що безкінечною спіраллю крутяться в голові. Я хочу спати голяка, торкаючись чистою шкірою свіжих простирадл, але змушую себе одягнути нові речі. Щойно моя пастка спрацює, не можна буде гаяти час на перевдягання. Потрібно бути готовою одразу піти.
Опинившись у ліжку, я ледве встигаю залізти під ковдру й миттєво засинаю.
* * *
Мені сниться темрява. Заспокійлива ковдра з іскристих зір. І голос Фінна за спиною:
— Абріелло, кожна зоря на цьому небі сяє для тебе.
Тремтіння в грудях перетворюється на помахи крил, і я лечу крізь темне нічне небо, поки чиясь крихітна долоня стискає мою руку. Я навіть не дивуюся, коли, озирнувшись, бачу сріблясті очі Ларк, її широку усмішку. Племінниця Фінна й раніше приходила до мене в снах, зазвичай щоби попередити про щось або поділитися загадковим пророцтвом. Однак уперше це не забере жодного дня її життя. Прокляття Золотої королеви було знято тієї миті, коли її син отримав корону Немилостивих. Тепер фейрі Тіней можуть користуватися своїми силами, не жертвуючи безсмертям.