Я зосереджуюся й уявляю тунель.
«Ось так?» — подумки запитую.
Міша усміхається.
«Саме так. Молодець. А тепер вимкни мене».
Докладаю зусиль, щоби подумки сховатися за стіною ночі.
«Цього достатньо, щоб твої думки не накинулися на мене, коли я займаюся своїми справами, але недостатньо, щоб тримати мене осторонь».
Я серджусь, і його губи сіпаються, ніби він намагається стримати усмішку.
— Продовжуй працювати, — каже він. — Це м’яз, як і все інше.
— Я не хочу, щоб хтось був у моїй голові без моєї згоди.
— Тоді тренуйся. Щодня. Тренуй свій розум, як тренуєш своє тіло, — і станеш сильнішою.
Відчуваю провину, але маю запитати:
— Коли я стану сильнішою, ментальний щит працюватиме в поселенні з емоціями дітей?
Міша розводить руками.
— Не можу сказати. Я не знаю, як це — відчувати емоції цілого Двору.
Я прикушую нижню губу.
Коли він так каже, це звучить надто масштабно. Надто важливо.
Я знову запитую себе, яким був король Оберон. Так, він любив мою матір і врятував мене від неминучої смерті, що схоже на гарний та добрий вчинок. Однак передати мені корону та її силу було нерозважливо й безвідповідально. Він попередив мою матір, що за це доведеться заплатити. Цікаво, чи знали вони, що ця ціна буде значно більшою, ніж його життя? Що його акт любові загрожуватиме всьому його королівству?
Важко засуджувати короля за його вибір, якщо він причина, чому я досі дихаю, та все ж…
Міша бере мою руку й підносить до своїх губ. Він ніжно цілує її, так само, як і минулої ночі, коли привів мене до моєї кімнати.
— Знаєш про це чи ні, але ти — справжній дар для того Двору. Годі думати про себе як про прокляття.
* * *
На наступні два тижні я поринаю в приємну рутину справ на землях Диких фейрі. Вранці допомагаю в школі в поселенні Немилостивих, часом підсобляю в лазареті, а тоді повертаюся на гору. Вечорами вечеряю з Мішею та Амірою — іноді з обома, іноді з ним або нею. Решту часу я досліджую територію замку, катаюся на Двозорі або читаю в бібліотеці. Я досі не в змозі боротися з емоціями, які переповнюють мене, коли свідомо не захищаюся від Себастіана. Проте я старанно тренуюся, щоб відгородитися від нього, і намагаюсь ігнорувати самотність, яка переслідує мене, щойно вдається заблокувати його почуття.
Міша хвалить, що я вчуся швидше, ніж він очікував, і навіть можу довгенько блокувати його.
Сплю більше, ніж будь-коли в житті, — понад дванадцять годин уночі й частенько дрімаю вдень. Міша каже, це тому, що я досі оговтуюся від трансформації, і з часом усе налагодиться. Хоча я не проти поспати. У забутті ховаюся від думок.
Іноді в мої сни приходить Ларк. Вона дивиться на мене сяйливими сріблястими очима й кличе, щоб я поспішала додому. Принаймні я думаю, що це вона. Може, це лише моя підсвідомість показує щось заспокійливе. Коли ж у моїх снах з’являється Себастіан або Фінн, я проганяю їх.
Бібліотека стала моїм улюбленим місцем у Скелястому замку. Це кругла кімната зі скляною стелею, крізь яку ллється природне світло, та шестиметровими стінами, заставленими книжками. Посеред кола зі стелажів достатньо місця для роботи й відпочинку. Великі столи, дивани з пуфами й крісла затишно розставлені один навпроти одного. Найбільше я люблю бути тут уночі: лежати з розгорнутою книжкою на грудях та дивитися на зорі — є щось у цьому заспокійливе. Проте сьогодні насолоджуюся теплом сонячного світла, що ллється сюди.
— Чому я знав, що знайду тебе тут? — запитує Міша, зайшовши крізь арку з коридору.
— Тому що тут я проводжу найбільше часу?
— Точно. Саме тому, — усміхаючись, він сідає в крісло навпроти. — Як почуваєшся?
Знизую плечима. Психічно й фізично мені щодня краще, але моє серце ще не оговталося від усього, що я пережила цього літа. Я тужу за сестрою, сумую за Себастіаном, і хоча Міша й Аміра виявилися чудовою компанією, мені самотньо.
— Я… добре.
Міша дивиться на мене співчутливо. Чи то завдяки читанню моїх думок, а чи звичайній логіці, він знає, що я брешу.
— Минуло всього декілька тижнів. Навіть серцю фейрі потрібен час, щоб загоїтись.
Я видихаю і змінюю тему:
— А ти як?
— Усе добре. У мене є новини. — Він дістає з кишені листа і простягає мені. — Мій гоблін зміг доставити листа твоїй сестрі — і вона надіслала відповідь. Він сказав, що з дівчиною все гаразд. Удень шиє сукні, а вечорами няньчиться з дитиною. Вона має щасливий і здоровий вигляд.