Я хитаю головою.
— Він не може бути королем. Трон відкинув його.
— Мордею вдавалося правити без трону й без корони, — зауважує Фінн. — Але ми ніколи не збиралися присягати на вірність моєму дядькові.
— Як і об’єднуватися із Золотим принцом, — гиркає Джалек. Його щелепа напружується, коли вони з Фінном зустрічаються поглядами. — Довіряти йому не розумніше, ніж довіряти тій сучій королеві. Я цього не робитиму.
— І саме цього хоче королева Арія, — додає Аміра, від-кидаючись на спинку стільця. Вона була такою тихою, аж я майже забула, що вона тут. Цікаво, як багато вона дізнається просто тому, що інші забувають про її присутність.
Прета кладе руки на стіл перед собою й зосереджується на них, щоб не дивитися на Аміру.
— Джалек має рацію, треба бути обережними, — визнає вона. — Себастіан може нищити табори, але в нас немає підстав вважати, що коли дійде до сутичок, він обере матір, а не Двір Місяця. Нам не відомі його справжні мотиви.
Аміра киває в мій бік.
— Абріелла може щось знати.
Усі погляди за столом звертаються до мене. Я хитаю головою.
— Арія переконала Себастіана, що він може об'єднати Двори і правити ними обома. Оскільки він належить до обох Дворів, то вірить, що врятує тисячі життів від загибелі в черговій війні.
— Він вважає себе дитям із пророцтва, — гарчить Кейн.
— Вона виростила його на брехні та красивих історіях, — каже Джалек. — Навіть якби Дворами можна було керувати як одним королівством — а це вже інше питання, — дозволити йому правити обома означає, що Арія мала би передати йому свою владу. Ми всі знаємо, що вона цього не зробить.
Розумію, що видаю бажане за дійсне, але я нестримно хотіла би побачити, як королева відмовляється від влади, тому запитую:
— Ми так у цьому впевнені?
— Так, — тихо каже Фінн. — Інакше вона б не перекидала свої війська в Гоблінські гори.
Звісно. Якби вона планувала передати синові владу над обома Дворами, вона б не готувалася до війни.
Чи є в нас хоч якась надія стримати її без правителя на троні?
— Ні, — похмуро відповідає Джалек.
— Корону повинен носити Фінн, — наполягає Кейн.
— «Повинен» нічого нам не дає, — гиркає на нього Прета.
— Чи може Себастіан віддати Фіннові корону? — невпевнено питаю я. — Себастіан дбає про народ Немилостивого Двору, і він довів це, рятуючи біженців. Якби він міг допомогти, віддавши корону Фіннові…
— Щоби передати корону, необхідно позбавити життя, — пояснює Джалек, — тож якщо ти пропонуєш Себастіанові пожертвувати собою, щоб Фінн міг її носити…
— Як на мене, звучить непогано, — втручається Кейн.
— Чому так? — запитую я. — Хіба це працює не так само, як передавання королем корони своєму спадкоємцю?
Міша хитає головою.
— Тутешні правила не такі, як у світі смертних. Влада передається спадкоємцеві, тільки коли правитель фейрівського Двору — чи Золотого, чи Двору Тіней, чи мого — втрачає життя на цьому світі й переходить у Сутінки. Оскільки влада пов’язана з життям, єдиний спосіб передати її — це віддати життя.
Фінн схиляє голову набік і вивчає мене:
— Ти ж це знаєш. Саме так мій батько врятував тебе.
— Так, але я… — думала, зі мною все інакше. Думала, те, що Оберон зробив для мене, було якоюсь дивною, невикористаною магією, а не традицією поколінь правителів. — Я не розуміла.
— Усі ці роздуми — лише трата часу, — каже Джалек. — Принца Ронана виховали у вірі, що трон належить йому. Якщо хтось думає, що він вкоротить собі віку, аби передати владу Фіннові…
Фінн зустрічається зі мною поглядом.
— Це все одно не матиме значення. Без сили корони трон відкине мене, як відкинув Себастіана.
Джалек втуплює в мене погляд.
— Ти готова закінчити свої дні, щоби передати силу?
— Я… — не знаю, що сказати. Одне життя проти тисяч життів. Я не можу сказати «ні», але…
— Це не варіант, — відрубує Фінн. — Як ти й згадував, у Абріеллі немає крові Немилостивих. Тому ми не знаємо, що із цього вийде. Ми ризикуємо взагалі втратити владу над троном.
— Я однаково не довіряю Себастіанові на троні, — бурмоче Кейн. — Хай як кричить, що хоче кращого для фейрі Тіней. Я не довіряю нікому, хто був близьким із цим стервом.
Фінн зітхає:
— У нас може не бути вибору, Кейне. Якщо доведеться обирати між правлінням недосконалого хлопчика та загибеллю мого королівства, то вибору немає.
— Тоді за що ми боролися весь цей час? — запитує Джалек.
— Подумай про майбутнє Двору. Подумай про… — просить Кейн.