— Ти не сказав мені про хворих дітей.
— Тут є хворі діти? — запитує Прета. Занепокоєння відбивається на її обличчі.
— Так, — відповідає Фінн.
Очі Міші округлюються.
— Фінне, я не знав, що тебе цікавлять деталі того, що відбувається в поселеннях. Діти часто нездужають, приїхавши до нас, хоча й потім час від часу хворіють. З дітьми таке буває. Якщо хочеш, я попрошу Лету вести для тебе журнал.
— Це геть інше, — гарикає Фінн. — Звичайно, ти, мабуть, подумав, що це не надто дивно, щоби про таке згадувати.
— Хтось мені пояснить? — не стримується Прета.
Міша зітхає.
— Дивно — так, але зовсім не таємниця. Ми не знаємо, що із цими дітьми. Вони ніби сплять, але не прокидаються. Я ніколи не бачив подібного.
— Я бачив, — згадує Фінн.
Міша здивовано дивиться на нього:
— Коли?
— Двадцять років тому, коли Оберона замкнули в царстві смертних, а Мордей проголосив себе королем Немилостивого Двору, діти почали… впадати в те, що ми називали Довгим сном.
— Я теж пам’ятаю, — підтверджує Прета. — Вони видавалися такими сумирними, але були замкнені в анабіозі.
— Я нічого про це не чув, — каже Міша.
— Про це не розповідали, — стишивши голос, відповідає Фінн. — Ми тримали це в секреті.
Я ступаю крок уперед і ловлю погляд Фінна.
— Якщо ти вже мав із цим справу раніше, то знаєш, як їм допомогти.
Фінн хитає головою.
— Усе не так просто. Діти — майбутнє нашого Двору. Вони — знамення всього чудового, що чекає на наш народ у майбутньому. Тому коли Двір вмирає, це насамперед б’є по дітях, — він обертається до Прети. — Ми так тішилися, що Себастіан не зміг посісти трон, що навіть не замислилися, яку ціну доведеться сплатити, якщо престол залишиться незайнятим.
— Мордей правив двадцять один рік, — втручаюсь я. — Увесь цей час на троні нікого не було. Чому ж діти почали хворіти зараз?
— Твоя правда. Трон не зайнятий відтоді, як мого батька замкнули у світі смертних, — каже Фінн, його погляд спрямований у далечінь. — Але минуло менш ніж рік між моментом, коли Мордей захопив владу, і тим, коли Золота королева прокляла Немилостивих. За цей час наш Двір марнів і слабшав. Десятки дітей поринули в Довгий сон, але, за іронією долі, прокляття королеви змінило наше похмуре майбутнє. Воно ослабило Арію, і її слабкість встановила хворобливу рівновагу між нашими Дворами.
Я хитаю головою.
— Не розумію, як усе це пов’язано.
Міша здіймає руку й вичакловує пісковий годинник, наповнений блискучими піщинками. Перевертає його набік і збалансовує на долоні. Піщинки осідають на нове дно кожної половинки.
— Уяви, що цей пісковий годинник — Милостивий і Немилостивий Двори. Піщинки з обох боків уособлюють могутність народів. Коли обидві сторони врівноважені, настає мир і спокій. — Він злегка нахиляє долоню туди-сюди, годинник рухається, і пісок пересипається з однієї колби в іншу. — Тимчасовий дисбаланс можливий, але якщо він стає завеликим, — Міша різко перехиляє годинник, і пісок починає пересипатися в нижню половину, — одна сторона може отримати все, а інша — лишитися ні з чим.
— Коли ти зруйнувала прокляття, — додає Фінн, — сила королеви повернулася. Її Двір тепер не слабкий, але, оскільки ніхто не може посісти трон Немилостивих, між нами знову виник дисбаланс влади. Що довше це триватиме, то більше дітей засне й вища ймовірність, що вони вже не прокинуться. Якщо ми зволікатимемо, весь Двір загине.
— То вб’ємо королеву! — вигукує Кейн. Фінн кидає на нього нищівний погляд, але Кейн лише стинає плечима: — Варто хоч спробувати. Якщо припустити, що принц Ронан не забере корону й не посяде її місце, вакантний Золотий трон дасть нам трохи часу.
— Це дуже примарна надія, — сумнівається Фінн. — До того ж ми не спромоглися вбити королеву за ті два десятиліття, коли вона була ослаблена прокляттям. Чому ти вирішив, що вдасться зараз?
— Уже й помріяти не можна, — бурчить Кейн.
— Найголовніше, — урочисто промовляє Фінн, — що трон Тіней не може лишатися незайнятим. Ми повинні знайти спосіб об’єднати корону з її силою, щоб хтось міг зійти на трон.
Кейн махає в мій бік:
— Принцеса має силу, ще й зв'язана з принцом Ронаном. Він не призначив спадкоємця, тож, можливо, якщо ми допоможемо йому зустріти передчасну смерть, корона повернеться до неї.
Я здригаюся.
— Не можна вбивати його. — Я знаходжу погляд Міші. — Правильно? Бо магія корони не дозволяє нікому вбивати за неї.
— Ми вигадаємо щось розумніше, — підбадьорює Кейн, перш ніж Міша встигає відповісти.