— Найперше, — уриває нас Фінн, — ми не можемо так ризикувати.
— Навіть якщо це спрацює, Брі не зможе посісти трон, — заперечує Прета. — Вона ж бо не Немилостива.
Міша усміхається й на мить затримує на мені погляд, перш ніж перевести його на Фінна.
— І все-таки вона сиділа на троні. І той її не відкинув.
— Неможливо, — наполягає Кейн.
Прета хитає головою.
— Ти сиділа на троні? — запитує вона.
Я закочую очі.
Звичайно, їм огидна сама думка, що на їхньому дорогоцінному троні могла сидіти нікчемна людина.
Кейн хитає головою.
— Не може бути. Магія трону така сама стара, як Меб, і дуже сильна. Вона б цього не дозволила.
Я стинаю плечима.
— На мені була корона, тому я змогла сісти на трон.
Фінн блідне, але мовчить.
— Що ти маєш на увазі під словом «сісти»? — допитується Кейн. — Ти просто підійшла ближче чи…
— Ні. Сіла. Я мусила повернути корону на місце, щоб виконати свою частину угоди з Мордеєм і врятувати сестру. Так я і зробила.
— А що зробив трон, коли ти сіла на нього? — запитує Прета.
Я сміюся.
— Що ти маєш на увазі?
— Можливо, вона пробула там недовго, — припускає Фінн, розглядаючи мене так, ніби щойно побачив. — Або так повністю й не сіла на трон.
Мій розум чіпляється за спогади того дня. Згадую жінку, яку Мордей убив, щоби покарати мене, показати, ніби може мене контролювати навіть після того, як угода виконана і Джас повернулася додому.
— Я не затрималася надовго, — кажу. — Рівно стільки, щоб урятувати сестру.
— Трон, мабуть, відчув, що вона не має наміру претендувати на нього, — висуває версію Кейн.
Фінн досі не відводить від мене очей, лишається незворушним, прораховує щось подумки.
— Це лиш одне з пояснень. Однак воно не розв’язує нашу поточну проблему.
Усі довго мовчать. Міша вивчає вино в келиху, Прета грається апельсином, а Кейн розглядає лезо свого ножа.
Фінн спостерігає за ними й нарешті порушує мовчанку:
— Якщо хтось і знає, як виправити цей безлад, то тільки Меб. Вона створила трон Тіней, і вона наша єдина надія знайти рішення.
Кейн пирхає.
— Нехай щастить.
— Я не жартую, — каже Фінн.
Прета лається:
— Ти хочеш померти?
— Звісно, ні. Але я не дивитимусь, як Арія нищить мій Двір чи мій народ, — вибухає Фінн. — Навіть якщо доведеться вирушити до Підземного світу. — Він повертає голову до Міші. — А доти треба повернути поснулих дітей на землі Немилостивих. У рідному краї вони матимуть більше шансів одужати. Я припускаю, ти допоможеш це організувати. Правда, Мішо?
Король Диких фейрі киває.
— Звісно.
Розмова набирає обертів, і я не встигаю за нею.
— Підземний світ? — обводжу поглядом усіх за столом, наче пояснення можна знайти просто в чиїхось очах. Я чула міфи та легенди про потойбічний світ, але ж Фінн каже, що збирається вирушити туди. — Це справжнє місце?
Прета стискає руки в кулаки на столі, але не підводить голови:
— Це свого роду проміжний простір між нами й тим, куди наші правителі потрапляють… після.
— Після… — до мене доходить, і я важко вдихаю. — Хочеш сказати, що потойбіччя реальне?
Фінн хитає головою:
— Наші колишні правителі не живуть у Підземному світі. Вони спочивають у Сутінках, куди ми не можемо потрапити. Але можемо іноді відвідувати Підземний світ, як і вони. Це єдиний спосіб поговорити з Меб.
— Це самогубство, — каже Прета.
Фінн ховає руки в кишені.
— Це вже робили раніше. І не раз.
Прета встає й відштовхує стілець.
— Не один фейрі намагався й зазнав невдачі — спробував і помер.
Я досі намагаюся осягнути те, що живі відвідують Підземний світ. Водночас запитую:
— Чому живі можуть померти, вирушивши туди?
— Річ завжди в балансі, — каже Міша, нахиляючи пісковий годинник із боку в бік. — Якщо всесильні правителі, яких більше немає з нами, можуть відвідувати Підземний світ, то й могутні монстри, яких ми вигнали із цього світу, також.
Фінн дивиться на Мішу, схиливши голову набік, проте в його очах немає навіть натяку на грайливий настрій.
— На щастя, принцеса зняла прокляття, і я вже не безпорадний нікчема, який лише марно топче цю землю і якого вам доводилося захищати впродовж двох останніх десятиліть. Я — спадкоємець трону Тіней. Моя магія діє на межі життя і смерті. Я найкращий кандидат для цієї роботи. Меб знає напевно, як врятувати наш Двір, і я збираюся отримати від неї відповіді.