— Ми навіть не знаємо, де шукати портали до Підземного світу, — каже Прета. — А востаннє, коли ви намагалися вмовити Верховну жрицю відкрити один із них, вона навіть бачити тебе не захотіла.
Фінн киває:
— Я пам’ятаю, але цього разу в мене є план. — Він озирається на мене, і на довгу напружену мить наші погляди зустрічаються. — Якщо припустити, що принцеса буде достатньо люб'язною, щоб супроводжувати мене в гори на Лунасталії.
— Я піду, куди треба, — кажу, але хитаю головою, відчуваючи, що катастрофічно не встигаю за цією розмовою. — А що там у горах? І що таке Лунасталії?
Фінн усміхається:
— У горах живе Верховна жриця. На великі свята вона виринає зі своїх глибоких медитацій і декілька днів влаштовує аудієнції. Верховна жриця мені потрібна, бо вона — єдина, хто може відкрити портал до Підземного світу.
— Ти збираєшся попросити її відіслати тебе на певну смерть? — запитує Кейн.
Прета хитає головою:
— Це надто ризиковано.
— Досить! — Різкий і чіткий наказ Фінна змушує всіх замовкнути. — Ми з Абріеллою зустрінемося з Верховною жрицею, і, якщо вона дозволить, я вирушу в Підземний світ, щоби поговорити з Меб. — Він обводить очима всіх за столом, ніби чекає, що хтось наважиться заперечити, а тоді зупиняє погляд на Амірі. — Залишилося чотири дні до Ауна-сталії. Нам треба вирушати.
— Ми навряд чи встигнемо зробити необхідні приготування, — втручається Прета. — Коли принц відвідує урочистості, необхідно дотримуватися певних процедур. До того ж нам потрібен час, щоби підготувати Джуліану. Якщо ти з’явишся з Абріеллою, і жриця відчує в ній силу корони, ти дорого за це заплатиш.
— Що ж удієш.
РОЗДІЛ ДВАНАДЦЯТИЙ
Мені сказали зібрати найнеобхідніші речі на тиждень-два. Пояснили, що Прета і Міша мають попрацювати разом над тим, щоб відкрити портал із поселення до Немилостивого Двору. Сказали, що я маю бути готова до світанку.
От тільки ніхто не пояснив мені, чому Фінн хоче, щоб я пішла з ним до цієї жриці, та які наслідки матиме його мандрівка до Підземного світу. Хай як вони всі вдають, що я тепер частина команди, насправді досі не довіряють мені. Навіть із магією та новим безсмертним тілом я не стала однією з них. Однак я це переживу. Маю свої причини побачити жрицю. Якщо вона здатна відкривати портали в Підземний світ, можливо, знає щось про зворотне зілля життя, яке колись згадував Міша. Навіть якщо його вже не існує, імовірно, є інший спосіб знову стати смертною.
Фінн чи хтось із його посіпак накреслив захисні руни навколо їхнього крила в замку, але я прослизаю крізь них, як вода крізь тріщини в скелі. Ховаюся в тіні, зливаюся з темрявою й безшумно скрадаюся на звук їхніх голосів.
Прета і Фінн стоять на одній із численних терас замку. Фінн сперся ліктями на поруччя, тримаючи в руці келих вина. Прета нервово походжає позаду нього.
— Я упускаю щось важливе, — каже Фінн. — Повна картина досі не складається, але хай мені грець, якщо дозволю, щоб страх завадив знайти потрібні нам відповіді.
— Має бути інший шлях, — Прета нервово розтирає долонею груди. — Хто ще міг би підказати рішення?
— Ніхто. — Фіннів голос спокійний, майже байдужий, але я відчуваю його хвилювання. Воно тремтить під поверхнею цього незрозумілого зв’язку, що є між нами. — Ніхто більше не зможе знайти рішення, Прето. Я зроблю це сам.
Прета дістає пляшку вина й наливає собі чималеньку порцію. Темно-червона оксамитова рідина ніби поглинає світло. Прета осушує половину келиха одним ковтком і одразу знову наповнює його.
— А як же твоя відповідальність перед народом? Ми захищали тебе двадцять років, щоб ти міг стати їхнім лідером, а тепер…
— Тепер це не обговорюється. Не я ношу корону, тож треба знайти інший спосіб їх захистити, — зітхнувши, він обертається до Прети. — У мене немає вибору. Думаєш, я аж так сильно хочу повернути її йому? Та вона вже за мить їстиме з його рук.
— Я в цьому не впевнена. — Прета робить ще один ковток вина. — А якщо Меб скаже, що єдиний спосіб вирішити все — щоби Брі відмовилася від життя й дозволила Себастіану правити?
— Має бути інший спосіб, — каже Фінн радше сам до себе.
— Чому мені здається, що смерть Брі лякає тебе більше, ніж правління Себастіана?
Фінн кладе велику руку на чоло і стискає скроні.
— Останнє, що нам зараз потрібно, — це моє его, яке стоїть між нами й порятунком мого Двору від неминучої загибелі.
Прета зітхає:
— Ми знайдемо спосіб. Я мушу в це вірити.