— Що ж, це зручно, — бурмоче Фінн.
Я витріщаюся на нього.
— Ти серйозно?
Кейн переводить на мене свої моторошні червоні очі.
— Я думав, ти ненавидиш Золотого хлопа. Хіба не він обдурив тебе?
— Це не означає, що я хочу його смерті, — гарикаю я.
— Якби він сконав, ми б зараз не були в такій халепі, — бурчить Кейн. Я люто зиркаю на нього, та вся його увага прикута до Фінна. — На цю мить охорона Ронана тримає бунтівників на відстані, але натовп зростає. Вони хочуть бачити свого справжнього короля.
Тепер я принаймні розумію, які відчуття вловлювала від Себастіана сьогодні. Причиною його занепокоєння, звісно, було заворушення.
Фінн кривиться.
— Хай хто це, в біса, був… — бурмоче він.
— Вони хочуть бачити на троні тебе, — каже Кейн.
— Що ми можемо зробити? — запитую я.
— Ми? — перепитує Фінн.
— Звичайно, адже ти не хочеш цього — не хочеш бачити, як твій Двір занурюється в хаос.
— Чого я хочу, принцесо, то це виправити шкоду, якої Мордей заподіяв моєму дому за останні два десятиліття. Я хочу, щоби батьки поснулих дітей змогли знову побачити їхні світлі очі. Я хочу з’ясувати, як це виправити, перш ніж ще більше дітей поринуть у Довгий сон, перш ніж кожне наступне покоління мого Двору загубиться в пастці власного марення.
— Вони хочуть бачити тебе, — спокійно кажу я. — Так мені казав Міша. Він розповідав, що багато Немилостивих потай підтримували тебе під час правління Мордея. І якби ви із Себастіаном домовилися про союз, якби ви працювали разом, це об’єднало би більшість Двору.
— Міша забагато говорить, — каже Фінн і важко зітхає. — Мій народ просто хоче мати на престолі когось, кому зможе довіряти. Вони нічого не знають про принца Ронана, окрім того, хто його мати й що вона їм заподіяла. Як їм прийняти Ронана своїм принцом, своїм королем? Як вірити будь-яким його словам?
— Просто не дай їм його вбити, — шепочу я.
Очі Фінна спалахують, а ніздрі роздуваються.
— Проте це так заманливо. — Його погляд ковзає по мені, й він хитає головою. — Але, як ми вже з'ясували, невідомо, що станеться з короною, якщо Себастіан помре. Я не збираюся лишити Ронана на поталу натовпу, хоч це спокусливо.
— Як благородно з твого боку, — гримаю я.
Кейн кахикає і тужливо дивиться в бік коридору:
— Я можу піти.
— Стій! — гукаємо ми з Фінном, не зводячи одне з одного очей.
Фінн підводить голову:
— Чого ти від мене хочеш, принцесо?
Кейн стогне позаду Фінна, дивлячись на нас, ніби ми дві бомби, що ось-ось вибухнуть.
— Я хочу, щоб ти пішов туди, — різко відповідаю. — Будь тим, хто їм так потрібен. Тим самим. Будь їхнім лідером, їхнім захисником. Доведи, що хочеш для них найкращого, уклавши союз із Себастіаном. Можливо, це не врятує Двору, але зробить його сильнішим, поки ми шукатимемо остаточне рішення.
Він схрещує руки.
— Чому ти вирішила, що твій принц зацікавлений у союзі?
Я знизую плечима.
— А чому ти впевнений, що ні?
Після всіх пояснень Себастіана важко зрозуміти, що думати та як відрізнити правду від маніпуляції. Однак у глибині душі я досі вірю, що він добрий, що хоче кращого для народу свого батька. Він так сподівався, що між Дворами нарешті запанує мир, аж зрадив мене заради цього. Вони з Фінном не такі вже й різні.
— Я все одно їду з тобою, — наполягаю. — Можу допомогти переконати його. Ми впораємося із цим разом.
— Єдине, що твоя присутність допоможе нам з’ясувати, це те, наскільки принц Ронан готовий принижуватися, щоби повернутися у твоє ліжко.
— Навіть якщо так, — каже Кейн, — те, що Абріелла на нашому боці, може зіграти нам на користь.
Фінн сердито зиркає на нього.
— Ти не можеш заперечувати, що вона має якийсь особливий вплив на вас, принців, — розводить руками Кейн. — І на королів, схоже, теж. Вона навіть Міші памороки забила.
Спочатку Прета, а тепер Кейн? Я люто зиркаю на нього.
— Ні, неправда!
Він сміється.
— Не хвилюйся. Міша ще не помітив.
— Міша — мій друг.
— Ти вільний, Кейне, — гиркає Фінн, і той, не гаючи ані секунди, зникає в коридорі.
Коли ми знову лишаємося наодинці, повертаюся до Фінна.
— Дозволь мені зробити все, що зможу, щоби переконати Себастіана.
— Говориш так, ніби цим він зробить нам послугу. Дозволь мені самому розібратися.
— Колись ти казав мені, що Себастіан тобі не ворог. Що ж змінилося? Чому тепер ти бажаєш йому зла?