— Якщо Опівнічні вершники в горах, хто захистить столицю? — запитую я.
За столом повертаються до обговорення військової стратегії, а я намагаюсь ігнорувати біль відторгнення, який відчуваю від Себастіана. Міша мав рацію: зв’язок важче блокувати, коли ми поруч.
* * *
— Я думала, ми йдемо в гори, щоби побачити Верховну жрицю, — кажу Фінну, доки Кейн веде нас гірською стежкою до маленького села. Я не очікувала, що ми подорожуватимемо цілим караваном, але Кейн, Міша, Прета й Тінан доєдналися до нас. Навіть вовчиці Фінна йдуть із нами, хоча їх майже не видно, бо вони зайняті вивченням стежки.
Ми з Фінном їдемо пліч-о-пліч одразу за Кейном, а троє Диких фейрі — позаду нас.
— Усе правильно, — каже Фінн, — але жриця не зустрінеться з нами до Лунасталій.
Зупиняю коня й вигинаю брову.
— Я думала, що саме для цього я тут зі своєю, — махаю рукою над головою, — всемогутньою силою. Щоб нас прийняли.
Фінн пирхає і хитає головою.
— Спочатку ми вирушимо до Старелії, містечка в передгір’ї, навідаємо місцевих жителів і повідомимо, що плануємо зустрітися з Верховною жрицею. Якщо нам пощастить, вона прийме нас на Лунасталії, а не змусить чекати до кінця тижня. Якщо пощастить ще більше, ми переконаємо її відкрити портал у Підземний світ.
— Прета й Міша постійно створюють для вас портали. Чому вони не можуть цього зробити?
Кейн попереду нас вибухає реготом.
Фінн усміхається своєму другові, перш ніж заговорити до мене.
Портали до Підземного світу не може відкрити абихто. Наші давні охоронці хотіли, щоб ми могли дістатися до них, але тільки після схвалення тих, кого вважали найдостойні-шими серед нас.
Для мене було цілком очевидним, що Фінн зможе поговорити з Меб.
Тепер ця можливість здається радше бажанням і молитвою.
— Ти впевнений, що Верховна жриця погодиться відкрити для тебе портал?
— Якщо Меб схвалить наш візит, Верховна жриця, зв’язана клятвою землі, буде змушена зробити це.
Прета позаду нас відкашлюється.
— Здається, зараз вдалий час, щоб сказати Брі, як ми представимо її в Старелії.
Я зиркаю на Прету через плече.
— Що це означає?
Фінн стинає плечима.
— Я не був там дуже давно. Не думаю, що всім можна довіряти. Оскільки я не зв’язаний із тобою, найкращим приводом лишатися поруч, щоб захистити тебе, — це заявити, що ми в стосунках.
— Хто тамтешні фейрі? Я думала, вони Немилостиві. І якщо це так, то навіщо тобі потрібно бути поруч зі мною?
— Серед них можуть бути кроти, які шпигують для послідовників Мордея, — каже Кейн. — Або навіть ті, хто за гроші працює на королеву.
Фінн киває.
— Більшість Немилостивих горді, вони визнають мене своїм принцом, і байдуже, чи зійду я колись на трон. Але дехто з них може відчути силу, якою ти володієш, і, якщо вони тобі не довірятимуть, на нас чатуватиме небезпека. Тож треба вигадати спосіб, як тобі заслужити їхню довіру.
Фінн відводить від мене погляд і задивляється на будиночки, що вже видніються на обрії.
— Вони зненавидять мене за те, що я маю владу корони?
Фінн важко зітхає:
— Ні, якщо думатимуть, що ти зі мною.
— Ти хочеш, щоб я вдавала, ніби ми… разом?
Попереду гигоче Кейн.
— Цим нічого не доб’єшся, принце, — насміхається він.
Я кидаю кулю тіні Кейну в плече, і він на мить втрачає рівновагу. Кейн озирається й весело мені підморгує.
Фінн потирає потилицю.
— Я все обдумав. Іншого способу влаштувати це не існує. Оскільки я не маю зв’язку, щоб убезпечити тебе, це найкращий вихід. Ми вже знаємо, що Арія полює на тебе. Й останнє, що нам зараз треба, це щоб мої прихильники прийшли по тебе, думаючи, що якось мені допоможуть.
— Чому б тобі просто не сказати їм…
— Що ти хочеш, щоб я їм сказав, принцесо? — тихо запитує він.
Від усвідомлення проблеми я здригаюся, наче мені дали ляпаса. Як пояснити, що я ненароком віддала корону Золотому принцу? Або що прирекла трон і весь Двір, коли випила зілля життя? Вони зненавидять мене, і небезпідставно.
— Я знаю, чому ти зв’язала себе із Себастіаном, — спокійно каже Фінн, — і не звинувачую тебе за твої рішення, але ці фейрі могли б. За часів правління Мордея їм довелося покинути свої домівки й жити в печерах під Гоблінськими горами. Після всіх страждань, що вони зазнали, нам не завадить бути обережними. Якщо ми триматимемося разом, вони відчують силу, але не питатимуть, від кого вона походить. Той, хто достатньо налаштований, щоб зрозуміти її джерело, повірить, що це через зв’язок між нами. Вони вважатимуть, що відчувають цей зв’язок.