З уборной чути крики Сiнєглазки: «Я їбала твої бабки, я їбала твою машину, жлоб, казьол!». Чути знову ляпаси i опять ридання. Женскiй плач звучiт в унiсон красиво i мощно. Його звуки будять Самодєлкiна, матроса торгiвельного флоту, i Карандаша, художника-китчмена.
Самодєлкiн (скида з себе Артемона). Ха-ха, дєвушкi ридають, матроси смiються. (До Карандаша.) Антонiо, падйом! Iлi в тєбя собаку кинуть?
Карандаш. Не трогай, вона заразная. I вобщє, какого хуя? Мнє завтра на базар. Шо за блядь? Шо за розклади? Я Буратiну сказав, шоб помив посуду. Блядь, де чистота, де iкебана? Щас всє пойдут нахуй.
Самодєлкiн. Ха-а. Не хуя не знаєте про матросiв, салабони. (Дико реве) Напрасна старушка ждьот сина домой! Антонiо, вставай, блядь, бо щас собаку кину в єбальник.
Карандаш. Шо за Антонiо? Меня Карандаш звуть.
Самодєлкiн. Ну, считай, шо ти довиябувався.
Самодєлкiн швиря собаку Артемона в рило карандашу. Артемон i Карандаш верещать. Саме в цю мить з уборної приходить Незнайка. Вiн тихо плаче. Вiн сидить, охопивши голову двома руками i плечi його трясуться. При цьому весьолiсть Самодєлкiна сягає вищого рiвня.
Самодєлкiн (дико реве). Iiiiiй скажуть она заридає:
Самодєлкiн реве i танцює чочотку. З уборної раком вилазить вiдпизжена Сiнєглазка.
Сiнєглазка (стоячи раком). А волни бєгут от вiнта за кормой!
Карандаш. А зараз всi на хуй пойдуть.
Гурвiник. Дайте менi жида дружбани, дайте жида, от моя просьба.
Сiнєглазка стоїть раком на пiвдорозi мiж уборною i общею залою. Вона блює i спiває. З вани чути веселi звуки, iздаваємиє Красною Шапочкою. Хлопцi гуляють. Не приймають участi в веселощах тiльки плачущий Нєзнайка, Мальвiна i Пєтрушка, мовчазний карлiк в кепкє. Мальвiна пiдходить до ридаючого Нєзнайки, кладе йому руки на плечi i пестить його.
Мальвiна. Давайтє уйдьом отсюда, я вас прошу, уйдьом i будєм щаслiви.
Нєзнайка, кайфуючи, що його пожалiли, з усiєю силою б'є головою в стiну i ридає ще громче.
Мальвiна. Ну-ну, нє надо, она вас нє стоiт. Нє надо, хорошiй мой. (Iгриво.) А то єслi ви нє пєрєстанєтє, то я тоже заплачу. Вєдь ви нє хотiтє етого?
Вiдповiддю їй служать удари голови об стiнку.
Сiнєглазка (iкаючи). Вже всю штукатурку оббив, пiдарас.
Карандаш. Буратiно, я сказав, пiди ото, що Сiнєглазка наблювала, пiдмети i пiдбери штукатурку! Це твої друззя, я їбу ваще, шо такоє?!
Гурвiник (знiма з стiни гiпсового пiрата). Жид? Шо мовчиш? Хрясь!
Пiрат-жид пада на пiдлогу i розбивається. Карандаш стовпiє.
Гурвiник (до Карандаша). Шо, жалко жида? Може ти тоже жид?
Карандаш (злякавшись). Нє, я — украiнєц.
Самодєлкiн (танцює чочотку). Такий, як я китаєць.
Входить Красна Шапочка одягнута в красiву резинову красну шапочку i бiльш нi в що. Вона красива, гола, мокра i лiнива.
Красна Шапочка. Я так устала, тут такой шум. Буратiно, дружочєк, я хочу посмотрєть тєлєвiзор.
Буратiно кидається угождать красавiце.
Мальвiна (сама до себе). Курва. Вона устала — целий дєнь в ваннє сiдєть, вона устала: а я не устала! Сука голая!
Красна Шапочка. Я нє голая, а обнажонная.
Буратiно включа тєлєвiзор. В тєлєвiзорi Мнацаканов.
Мнацаканов. А сєйчас прєдлагаю вам вiдєосюжет iз Калiфорнii. Два пасажирських експреса столкнулiсь меж собой. По прєдварiтєльному подщоту число жертв прєвишаєт:
Раптово Мнацаканов помiчає обнажонну Красну Шапочку, давиться i починає iкать.
Гурвiник (увєрєно). Жид. Шо смотрiшь?
Мнацаканов. Я, собствєно:
Красна Шапочка починає соблазнiтєльно чухать собi живiт i хiхiкать.
Синєглазка (до Мнацаканова, iгрiво). Мужчина, сколько вам лєт?
Нєзнайка (iстерично). Я больше не можу так жить! Кругом якась хуйня, скрiзь пiдараси. Мнє нiчого не надо! Пальто? в пизду! (Скида кожанне пальто.) Пiджак? на хуй пiджак! (Скида пiджак.) Берiть! Мєнє нє надо! (Дивиться на ноги.) Кольоса? на хуй! Берiть, все берiть! Їжте!
Нєзнайка знiма ботiнки i починає знiмать з рук золотi гайки. Гайки не дуже знiмаються з його пухлих пальцiв.
Нєзнайка. Гайки йобанi, блядь, не знiмаються.
Плачущий Нєзнайка зав'язує з гайками, зато йому вдається знять з себе часи Ролєкс i запиздячить ними в Сiнєглазку. Потiм Нєзнайка знима штани i швиря їх в Мнацаканова. Нєзнайка стоїть в обтягуючих бiлих трусах з льогкiм жовтим нiмбом бiля хуя i страшно кричить.
Нєзнайка. Всьо! Всьо!
Нєзнайка вийма iз пiджака i штанiв пачки грошiв i починає швиряти ними в друзiв. Одну пачку вiн швиря прямо в їбальник Мнацаканову. Мнацаканов iздає невловимий рух i з клацанням зубiв хижо ловить пачку в зуби. Очi Мнацаканова страшно блищать, з рота i носа виривається хиже гарчання.
Гурвiник. Ти диви, от жидяра! А ну вiддай!
Мальвiна (злякано). Вiн щаз нас усiх поїсть!
Баби злякано верещать i лiзуть пiд стiл. Стоїть страшений крик. Гурвiник пiдбирає з полу красивий важкий шуз Нєзнайки i пиздить ним у телевiзор. Роздається страшний вибух. Чорний дим повзе з разйобаной вещi на дiвчат i хлопцiв. Всi кричать, собака Артемон виє. Спокiйний тiльки Гурвiник, вiн витира руки об штани i наливає собi портвейн.
Гурвiник. У, жидовська морда. Хе!
Всi смiються. Починає грать красива токата. Самодєлкiн б'є пiд неї чочотку. Буратiно гладить Мальвiну, Мальвiна гладить Нєзнайку, Нєзнайко однiєю рукою гладить Сiнєглазку, а другою помагає їй блювать. Сiнєглазка блює, Карандаш малює, Красна Шапочка чуха собi живiт. Пєтрушка знаходить пiд столом яєчко, яке чудом не розбилося i заходиться його розрисовувать.
Буратiно (тупо). Ну так шо, завтра гуляєм?
Гурвiник. А как же! Мєсто встрєчi iзмєнiть нiззя, блядь!