Сатана. I я тоже дурень — сиджу тут з вами, пиздюками, сало їм.
Чорт наливає шмурдяку, вiдрiзає сало, передразнює когось: «Астанавiсь, мгнавєньє, ти прєкрасно!», потiм випиває шмурдяк, закусує салом i кривиться.
Гриць Якович (спiвчутливо пиздить чорта по спинi). Шо, не пашло?
Чорт. Та пiшов ти на хуй, не пiшло.
Гриць Якович (шуткує). А я i так на ньому сиджу — тiльки ноги звисають.
Чорт(розлючено плює на пiдлогу). От тiльки i навчився, що срати як бегемот. Он навiть хуни тiкають.
Iван Опанасович. Я їм не винуватий, що вони дурнi.
Чорт. Ну, а якщо всi повтiкають?
Iван Опанасович. Нехай тiкають, вони менi не нужнi.
Чорт. Ну i сиди тут з своїм салом, кабан йобаний.
Iван Опанасович. От ти в нас дуже iнтєлiгєнтний, що не слово — то матюки.
Чорт iде до дверей. Раптом дверi вiдчиняються i в них входить Хуна.
Хуна. Ви тут сiдiтє, а на дварє какая пагода стаiт! Я вот нарочно вийшла, трохи пагуляла, — так шо ета вєсна са мною дєлаєт! А ви чєго тут сiдiтє?
Гриць Якович (шуткує). Тебе чекаєм, Швецiю робить.
Хуна. А што ето такоє?
Починає тихо грати АББА. Всi, в тому числi i чорт, мовчать.
Хуна (наївно). Нє, ну чесно, рєбята.
Iван Опанасович (спльовує). Це коли один вафлями годує, а другий в жопу їбе — iнтєрєєсно! На, ось, сало їж.
Хуна, Гриць Якович i Iван Опанасович жруть сало. Чорт заглядає в сортир, спускає воду i зникає. Спущене гiвно, веселi звуки АББИ i чавкання трьох створiнь зливаються в єдину симфонiю.
Герой нашого часу. Повiсть перша
Савка, герой нашого часу.
Ахванасiй, учень Савки.
Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва.
Анжела, Жанна i Вєронiка, блядовитi дiвчата.
Соломон, неудачний конкурент Савки.
Великий стiл. На столi стоять миски з бацилою. За столом сидять Савка i Ахванасiй i наябують бацилу.
Савка (з набитим ротом, до Ахванасiя). Я сьогоднi Анжелу виїбу, бля буду. Ти в це дiло не мiшайся, бо я тобi залупу вiдрiжу i натягну на їбальника, бля буду. Пойняв?
Ахванасiй. Пойняв.
Савка. Курва буду. (Савка гидко спльовує шматком бацили на пiдлогу. До Ахванасiя.) Пiдбери, синок хуїв.
Ахванасiй похапцем пiдбира з пола неапетитнi шматки бацили.
Савка. Їж, шакал йобаний!
Ахванасiй похапцем з'їда бацилу.
Савка. Кому спасiбо надо сказать?
Ахванасiй (з набитим ротом). Дядi Савцi.
Савка. Вчити вас, синкiв, треба, iщо нiхуя служби не пойняли.
Савка витира маснi губи пiджаком i любовно хряскає Ахванасiя по лобi, так, що той гепається на запльовану Савкою пiдлогу.
Савка (задоволено). Шо не ясно, йоб твою в дарданели мать.
Ахванасiй мовчить, низько опустивши маленького лоба i раз-по-раз любовно зиркає на Савку манюними оченятами.
Савка. Шо стоїш, як iсусик? Бабу їбав?
Ахванасiй. Ги-и.
Савка. А хочеться!
Ахванасiй. Ги-и.
Савка. Хе, йобаний черепок.
Квартира Соломона з великими бра, консолями, камiнами, i кандєлябрами. У квартирi Анжела, Жанна i Веронiка. Вони бавляться рiзними цацками, що їх так багато в квартирi у Соломона. Входить Соломон, просто i зi смаком одягнутий в домашнього фартушка.
Соломон. Дiвчата, хто буде чай пить, а хто кохфе?
Анжела. Я кохфе буду.
Жанна i Веронiка. Ми теж кохфе будемо.
Входить Митродора Пилипiвна, вже пожила, але гарна курва.
Митродора Пилипiвна. Я щаз була на дiспутi, шо такоє щастя. Нiчого, культурно побазарiлi. Правда, лєктор був якийсь припездяний.
Анжела. Я так думаю, шо щастся кожний по-своєму понiмає. От у меня бил одiн пацанчiк, ми з нiм стрiчалiсь, так он мнє всьо врємя свой характєр показував.
Раптом вiдчиняються дверi i в кiмнату ввалюються Савка i Ахванасiй. Вони в розхристаних тулупах, сопуть i дико зиркають по сторонах налитими кров'ю оченятами.
Митродора Пилипiвна (сама до себе). А гарний пацанчик, їбать мене в дишло:
Савка (грiзно). Анжела, тєбє двє мiнути на размишлєнiя. Наябуй кохфе i пиздуй за мной.
Ахванасiй (дивиться на Савку нiжним поглядом). Ги-и.
Анжела. Ти посмотрi, какой он бистрий.
Савка. Хорош пиздєть.
Соломон. А хто ви такой, пришлi, матюкаєтесь тут, шо такоє?
Савка. Та йоб твою мать, жидок, я тебе раз переїбу, в тебе залупа отвалиться.
Ахванасiй. Савка, та впиздi його, шоб не базарив.
Савка пиздить Соломона, Соломон вiдразу ж пада.
Митродора Пилипiвна (сама до себе). От ето удар.
Савка. Шо, нравiца? На.
Савка пиздить Митродору Пилипiвну. Митродора Пилипiвна пада, як мiшок з гавном.
Ахванасiй. Так їх, дядя Савка!
Савка (агресивно гарчить). Щас в iгру поiграєм. Цель iгри — вийтi живим iз боя. Всiм стать к стєнє.
Ахванасiй. Га-га-га-га! (Регоче.)
Веронiка. Савка, не пиздь, я не винєсу.
Савка. Винєсєш.
Савка пиздить Анжелу, Веронiку i Жанну. В результатi, на полу лежать п'ять тiл без ознак життя.
Савка (чуха потилицю). Пиздєц, на хуй.
Ахванасiй. А тепер шо робить будем?
Савка (шуткує). А будем хуєм груши збивать.
Ахванасiй. От погуляли ми сьогоднi! Особєнно я iржав, коли ви тьолок пиздiли. От пiздєц!
Савка (мєтко подитожує). В етой жизнi так, Ваня: хто умнєє, тот i прав.
Ахванасiй. Ги-и.
Герой нашого часу. Повiсть друга
Савка, герой нашого часу.
Ахванасiй, учень Савки.
Горгона Пилипiвна, сестра впиздженої Савкою Митродори Пилипiвни.
Хабiбулiн, кунак Савки.
Єгорка Iванцов, геолог i дурний кацап.