Гаврюша Обiзянов (спльовує). Тюрма на хуй!
Голос Альфреда Юхимовича. Так от, друзi мої, єслi с женщiной правильно обращаться, то она становiтся уже не жєнщiной, а сiмфонiєй етого, как єго:
Голос Магарича. Брамса!
Голос Альфреда Юхимовича. В пизду Брамса! Ото пизданув, як в лужу перднув!
З вагону знов чути як хтось сито ригнув, i голос Омеляна Косопизда — «Макарони блядь!»
Степан Срака (пошепки). От дє кайф ловлять!
Гаврюша Обiзянов (до Люди). Хто там у тебе?
Люда. Митцi.
Гаврюша Обiзянов. Якi митцi?
Люда. Разнi. Один з бородою, один бритий, ще два з вусами, а один очкарик — пацан єщьо.
Степан Срака. I шо вони роблять?
Люда. А макарони їдять! У суботу i недiлю замiсть компота — кохве, горiлку по святах.
Гаврюша Обiзянов. А бацила?
Люда. Бацилу раньше давали, щас нi.
Степан Срака (рiшуче). От все одно — заєбiсь жизнь! (До Люди). Вiдкривай, блядь!
Люда. А може не треба — вони битись будуть!
Степан Срака. Та одiн хуй — раз живьом! Эх жизнь хуйовая!
Степан Срака i Гаврюша Обiзянов штурмом беруть вагон, але негайно отримують пизди i вiдкочуються назад. [Гаврюша щупає бланжа на мордi: «Террористи хуєвi!»]
Степан Срака. Пустiть друзi! Ми бiльше не будемо!
Голос Магарича. Тобi, я бачу, мало пизди получить, — ти ще хочеш шоб тебе в сраку виєбли! Закрий дверi — бздить!
Степан Срака. Хлопцi, єбiть куди хочете, тiки пустiть — парашу буду виносить, бля буду!
Голос Харитона Уйобищенки. А шо, можна пустить, хлопцi — воно, iнженер, як цуценята — скавучить, то так весело робиться, а набридне — придушим та й викинем к хуям!
Альфред Залупенко. Правильно, хлопцi — нехай лiзе.
Омелян Косопизд. Чєловєк чєловєку — друг, товарищ i брат.
Гаврюша Обiзянов i Степан Срака залазять до товарного вагону i зникають в пiтьмi. Люда знову закриває дверi на дрiт.
Голос Магарича. А ти, курва, як ще кого-небудь пустиш — я тобi гланди через сраку вирву!
Люда уходить, подзенькуючи [пустим] посудом.
Голос Альфреда Юхимовича. На чьом ми зупинились, господа?
Назар Сивуха. На сiмфонiї Бpамса.
Альфред Юхимович. В пизду [того] Брамса! Ви, пане Сивуха, краще слухайте уважно i занотовуйте до цитатника, бо ви нiхуя iще жизнi не знаєте! От вчора, пiсля вечерi, вам звонила якась лярва — мов так i так, кидай усе — приїзджай їбати! Так шо ви зробили? — Весь затрусилися мов скажений i давай у дверi гупати, [мало окуляри не побили!] Так добре, що у меня шприц всєгда наготовє. От ви, Косопизде. От щоб ви зробили на мiстi пана Сивухи?
Голос Омеляна Косопизда. Та я б її вбив!
Альфред Юхимович. Чули, пан Сивуха? Шо неясно?
Степан Срака (запопадливо). А шо у вас в ампулах до шприца?
Альфред Юхимович (демонстрiрує свою комунiкабельность). Чом не сказати? Скажу: в однiй ампулi — сiмянна витяжка бобра, в другiй — всячєскiе iмунодєпрєссанти.
Степан Срака (у захватi). Яки люди! Гаврюша, якi люди! А ми цiлу жизнь їбемось як кроти, як та мушка ми лiтаєм.
До вагону кiлька хвилин тому пiдiйшов Шльома Гомельский — науковець, i з цiкавiстю прислуховується до бєсєди, яка плавно тече в своєму звичайному руслi.
Альфред Юхимович. Або увiзмiть таку штуку як танцi. Щас кожен мудак сам по собi танцює, руками й ногами махає, спотiє весь, а в нагороду хiба що запалення легенiв схопить. Мiж тим, чоловiчий пiт — то ценна сировина. Тож, замiсть руками махать, вiзьми платок та зажми його пiд пахвою i так танцюй, щоб добре потом просяк.
Голос Магарича. Ги-ги! Ото нєхуйово!
Альфред Юхимович. Як хорошо просякне — зараз їм тьолцi мармизу витри i считай дєло в шляпе.
Голос Косопизда. Тю! А ця хуйня навiщо?
Альфред Юхимович. Вона раз нюхне i їй пiздец! Вiд ерогенних зон носа iмпульс iде до статевого центру збудження. Тiльки i роботи, що до кущiв дотягти!
По очкастому i веснянкуватому обличчi Шльоми [Гомєльского, який припав вухом до вагону] обiльно тєкут сльози i слюнi.
Шльома (крiзь сльози щастя). Хлопцi, пустiть.
Голос Альфреда Юхимовича. Iди в лабораторiю, жидок, тут своїх вже до хуя!
Шльома Гомєльский (вражений такою проникливiстю). Звiдки ви знаєте, дядя?
Альфред Юхимович. Я зняю, бо я жизнь прожил! Пиздуй, тобi кандидатську їбошить надо!
Шльома Гомєльский (схлюпує). Єбав я ту кандидатську!
Альфред Юхимович. Ти шо, пизда, не хочеш 150 карбованцiв получать?! Нє, ви бачили таке? Совсєм оборзєл пацан.
Шльома плаче. Його ридання гнiтуче дiють на сидячих у вагонi. Вони зловiсно мовчать.
Омелян Косопизд (жорстоко). Нiчого, нехай поплаче, потiм пiде собi обрєзанiе зробить, мацою зажре та буде банкувать [як у теплiй срацi].
Альфред Юхимович. Ти не гуманiст, Омелян.
Магарич. А шо, може вiзьмем жидка?
Харитон Уйобищенко. Та, менi шо? Нехай лiзе: [Якщо не буде бздiть, нехай лiзе — менi шо?]
Косопизд. Пайка зменьшиться!
Назар Сивуха. Жиди — то такi хiтросракi: Заждiть, вони не тiльки шо макарони, — вони й сайри дiстануть!
Сноби
Вєнєдiкт Абрамовiч, сноб.
Пєрєц Моiсєєвiч, сноб.
Свирид Свиридович, сноб.
Полiна Йосипiвна i Ельза Пiздаускас, снобихи.
Скворцов, вєдущiй передачi «В мiрє животних».
Дiя вiдбувається в квартирi Свирида Свиридовича. Квартира Свирида Свиридовича обвiшана рiзним шматтям, в числi якого: ручна ворона в клiтцi, портрет святої Варвари, бюст схiдного дєспота, iржаве вiдро, прибите до стелi, напiвз'їдений клопами метелик, розп'ятий на стiнi, забитий Хемiнгуеєм кабан, картина з голими шлюхами, дiван в стилi рококо, в якому їбеться шашель, та iнше. За брудним столом сидить Свирид Свиридович, пале люльку i дивиться «В мiрє животних». На столi лежить книга. На книзi написано: «Гомосексуалiзм i схiдна фiлософiя». Автор книги Цюнь Хунь Мунь.
Скворцов (в телевiзорi). Iнтєрєсно, что с наступлєнiєм брачного пєрiода повєдєнiє саламандри мєняється. Обратiтє внiманiє на вздувшiєся жєлєзи саламандри у основанiй єйо хвоста.
На екранi возникає гидкий силует саламандри. Грає Пiнк Флоiд. Раз по раз саламандра iздає звуки, нiби пилою возять по шихверу.
Свирид Свиридович (сам до себе). Хе-хе, йобане чудо!.. Входять Вєнєдiкт Абрамовiч i Пєрєц Моiсєєнiч iз пляшками горiлки.
Скворцов (в телевiзорi). Посмотрiтє. Так iспугана саламандра питаєтся напугать нєпрошеного гостя пєрєд тєм, как рєтiроваться.