.
Він стояв без руху, заплющивши очі на очі машини, відчуваючи, як монстри порожнечі підповзають ближче, їхня магія яскраво палає для його почуттів.
Ця істота попросила його заплямувати місце творіння? Порушити бажання Оракулів.
.
Він вважав це безглуздим рухом.
.
І все ж.
?
Хіба він не воював з тими, кого вважав проклятими?
?
Хіба його не врятувала людина?
Хіба він не відмовився від свого стародавнього титулу і від свого місця влади?
?
Він дізнався про істот світу, дізнався про Угоди. Чи він відкине їхню доброту перед обличчям стародавнього правила?
.
Навколо нього зявилися уламки скла, перш ніж сотня променів відбилася і розсікла всіх звірів, що наближалися.
.
Він хотів воювати. Зіткнувся з власною смертю. І він все ще був тут.
Нельрас Ітом на мить заплющив очі, а потім розплющив їх.
.
Це його не зупинить.
.
Він зашипів і полетів у стародавню руїну.
.
Безкрая Галявина бачила все всередині своїх володінь.
.
Мінлива тканина.
.
Таємничі шторми Півночі.
Сльози рвалися в цю реальність, процесом Екстракції. Не ворота, що вели в інше царство і не якоря, а тріщини тільки в порожнечу. Істоти, що виповзають назовні, бездушне лушпиння, яке шукає життя і мани. Однодумні організми.
.
Так само, як і Ерендар.
.
Так само, як і затемнення.
.
Так само, як і Астральні Духи.
І вона воювала в Ерендарі. Протягом століть, поки не загинули останні пробуджені істоти всередині його володінь. Тоді він зазнав невдачі, залишившись єдиним, хто вижив. Та сама доля, яка сталася б, якби він не знайшов царство Елос і не звязався з ним, коли передбачив наступне затемнення.
.
Види, які він приховував, тепер жили в цьому царстві, сповненому різноманітності та життя.
.
І знову в ньому переховувалися ті, хто був занадто слабкий, щоб боротися з лихом.
І знову Нескінченний Луг вирішив боротися.
Тканина затремтіла від своєї магії, тріщини залагодилися, жахіття повзли на шматки і були поховані каменем, живі істоти перемістилися в безпечне місце глибоко під землею.
Бо це був Нескінченний Луг, Щит Реліквії і все, що в ньому було.
.
Сьогодні і завтра. Цього року і століття прийдешнього.
Для тих, хто прокинувся, і майбутнього цього світу.
.
Мана всередині місця творіння здавалася дивною. Різний. Лише трохи щільніше, ніж зовні, і все одно Нельрас відчував, як щось всередині нього змінюється, змінюється. Він відчував пекучий біль, але вирішив не звертати на нього уваги. За мить він опинився біля воріт і зник, зявившись у володіннях Акордів і Лугу.
.
Нелрас Ітом. Мені потрібно стежити за тобою, поки твоє тіло пристосовується, - послав Луг.
.
Це нічого. Пошли мене в бій, — послав Нельрас, але відчув, як тремтить його душа від змін.
Наслідки викликані вами, а не нападом. Твоя сила не звільняє тебе.
— Тоді дозвольте мені битися нагорі, у ваших володіннях, доки я не переможу цього, — заговорив він.
.
— Якщо ти цього бажаєш,— послав Луг.— Але не заважай мені.
.
За мить Нельрас зник, зявившись у пустках угорі. Він упав на одне коліно, шиплячи від неправильності в собі. Він побачив, як його вени стали чорними і темно-синіми, він зціпив зуби, відчуваючи все це. Коли він підвів очі, то побачив сяюче світло двох сонць, а вгорі — камяний обеліск, що плив. Він відчував тиск, але не міг зосередитися.
,
Він знову зашипів і відчув, що в будь-який момент, коли він намагався боротися зі змінами, вони то різко, то зупинялися, тому він вирішив залишити це. Він заплющив очі і зітхнув, його спис зник, коли він відчув тепло зірок, останнє світло Ніраели. Він відчував, як крізь нього тече її сила.
.
Здалеку й близько лунали вибухи, і коли він розплющив очі, то побачив, як змінюється пустка, зсувається камінь, а всередині зявляються порожнечі істоти, уражені камінням, що летить зі швидкістю звуку, або розірвані невидимою силою, їхня кров забарвлює камінь, що рухається, чорним кольором. Сотні знищувалися з кожною миттю, і наскільки він міг бачити. Істоти, поглинуті землею. Закриваючи фісури, розрізають їх навпіл. Далеко вдалину летіли валуни, удари вбивали монстрів, яких він навіть не міг побачити.
.
Він усміхнувся. Дурна думка.
.
Луг не підняв його до бою. Тут не було ніякої битви, бо це була його володіння.
.
Його увага переключилася, а очі розширилися, коли він побачив, що Ніраела коливається. Він скреготав зубами і дивився.