.
Не можна.
, ,
Нес лежала на землі біля воріт, хоча він все ще тримав її біля Вогняних Пусток Попелу. Нельрас стояв там, стоячи на одному коліні і не маючи ока, кров покривала його тіло. Поруч з ним був Монарх Вогняних Пусток, важко поранений, але його тіло все ще неушкоджене. Верільйон теж був там, відкочуючись убік і кашляючи кровю. Вор сплив униз і присів біля Неса, сталь утворилася перед його рукою, коли він торкнувся її, Сципіон зявився поруч із ними з Вартовими, що пролітали або проштовхувалися повз натовп, що зібрався.
— Ти ж казав мені, що вони й досі воюють,— послав Луг.— Де Ерік?
.
Ілея пролетіла повз темні хмари Кора. Вона піднімалася все вище і вище, коли повітря ставало розрідженим, а сила тяжіння зменшувалася. Поки не залишилося нічого, щоб дихати, море зірок перед нею. Вона пішла за спрямованою рукою Сови в космос, коли істота заговорила в її свідомості.
. ! .
Зупиніться. Він десь там! Сова послала і показала ближче до планети.
.
Ілея перестала використовувати заряджені крила і розвернулася, полетівши у вказаному напрямку. — Там нічого немає.
!
Ні, я відчуваю його душу. Заплутався, але він є. Недалеко!
Ілея примружила очі, дивлячись усім своїм сприйняттям, поки різко не зупинилася. Перед собою вона бачила поле щільної космічної магії. Ні її володіння, ні її Зміна тканини не могли бачити це явище наскрізь, і своїми очима вона бачила те саме море зірок, яке було навколо.
Вона зосередилася на розшифровці сітки, щоб знайти вихід усередину. — Ти впевнений, що хочеш піти туди зі мною?
— Можливо, він знову спробує втекти, Ілеє, — послала Сова. — Я з тобою до самого кінця.
Ілея посміхнулася на частку секунди, потім активувала телепортацію, зникнувши повз поле і зявившись перед далекою плавучою конструкцією зі сталі. Він мав форму подвійної піраміди, гладкої навколо, кожна сторона завдовжки близько ста метрів.
!
— Ось де його душа! — послала Сова.— Ми зайдемо всередину?
Ілея сповільнилася і зупинилася, піднявши руки, зосередившись на конструкції. На його поверхні блищали вогники, мерехтіли до них і горіли в безлічі золотих, синіх і білих барєрів, які вона викликала в одну мить.
— Ні, — відправила Ілея у відповідь і відчула, що з фігури встановився телепатичний звязок.
! -
— Знання тут могло б зробити з вашого роду богів! Я буду...
Навколо них утворилося сонячне створіння, і Ілея розірвала звязок, барєри, які вона викликала перед собою, тепер палали Первісним Полумям.
.
Ми не зайдемо всередину.
Навколо них струменів яскравий палаючий дим, всередині — попіл і вулканічне скло. Вона заряджала своє тепло Совою, захищеною в її продовженні Сонячного Творіння, коли вона хотіла, щоб її зростаюча маса палаючого диму йшла вперед, уздовж і впоперек, поки Первісне Полумя повністю не поглинуло плавучу споруду.
.
Сталь плавилася і випаровувалася, коли вона штовхала вогонь, попіл і дим. І коли вона відчула, що тепло всередині неї досягло помітного рівня, вона активувала Вулканічне джерело і відправила все, що у неї було, у свій палаючий пірокластичний потік і через нього.
.
За мій довбаний дім.
Хвиля тепла прокотилася крізь вогнища, і вся вона обєдналася навколо сталевої конструкції і пробилася крізь її пошкоджені стіни.
.
Ілея дивилася, як останній захист Кера Велюра вибухнув спалахом яскраво-жовтого вогню.
.
Вона не зупинялася, поки нічого не залишилося і в її голові не пролунало повідомлення.
– 1039 / – 1038 – 1035 – 1037
Ви вбили Архітектор Творіння – рівень 1039 / Вчений Життя – рівень 1038 Зоряний ходак – рівень 1035 Творець Божественності – рівень 1037
. ! .
Його душа пішла. Він загинув! Сова послала до неї.
.
Одного разу вниз, подумала Ілея, спостерігаючи, як останні шматки металу згоряють на орбіті Кора і на батьківщині Вознесених, а її полумя спопеляє кожен уламок.
.
Вона відкрила ворота на Північ.
.
Один до кінця.
929
Розділ 929 Вознесіння
929
Розділ 929 Вознесіння
Ерік відчув, як його мана швидко виснажується, незважаючи на його таємну форму. Підтримувати свою ілюзію четвертого рівня поблизу Джерела було складно, не кажучи вже про ймовірність того, що Равана випадково влучить у свою приховану та нерухому форму далекобійною атакою або своїми володіннями.
.
І все ж він завжди вітав складне завдання.
,
Він бачив, як Равана рухається і бореться з привидами, яких він проектував, підживлюючись його силою і залишком їхніх спогадів. Вона вбивала їх одного за одним, її сталь і блискавки розсікали поле бою яскравими сплесками і далекосяжними творіннями, все швидше і сильніше з кожною миттю.