16 .
З її термостійкістю на 16-му рівні вогняна атака завдала лише мінімальної шкоди. Рани загоїлися протягом наступних пяти секунд. Вогняний ельф підійшов до неї ще ближче, а двоє інших билися трохи далі.
За мить Ілея вийшла з бурі, і під нею відкрився засніжений краєвид. Сонця не встигли засвітити на нього, хмари посіріли і нависли вгорі. Вона продовжувала спускатися вниз, коли інший вогняний промінь промчав над її плечем. Вона була на відстані кількох сотень метрів від землі, але продовжувала спускатися. Я не хочу привозити їх до Салії. І я не можу загубити їх у повітрі...
.
Вона пішла на найгустіший клаптик лісу, який тільки могла бачити, і пірнула в нього. Дерева пролітали повз, коли вона рухалася вліво і вправо, щоб не знищити жодного з них, перш ніж вона зупинила свій імпульс морганням і деактивувала всі свої навички, крім сфери.
.
Ілея сховалася за деревом і озирнулася за нею. Через кілька хвилин ельф приземлився в результаті потужного вибуху, поваливши від удару кілька дерев.
– ?
Маг – рівень ?
.
, хм. Займатися зараз здається безглуздим. Я хочу якнайшвидше перевірити Салію. Вона думала, що робити, поки ельф оглядав навколишнє середовище. Його магія сліпила в очах Магічного Сприйняття, і він, здавалося, не бачив її сфери.
Тоді ельф понюхав повітря, і воно подивилося прямо на неї.
— Знайшов тебе, людино.
Його голос звучав як гучний шепіт, але цього разу Ілея почула його цілком нормально. Тиск у його явно магічному голосі їй нічого не зробив.
.
Ілея моргнула до високої сосни метрів за тридцять, тримаючись під кутом, щоб ельф її не побачив. Вибух вогню сколихнув землю, де вона щойно стояла, але вона продовжувала кліпати очима до наступного дерева, а потім до наступного.
Вибухи продовжувалися позаду неї, хоча, рухаючись, вони йшли все далі й далі. Подивившись ліворуч, вона побачила невелике озеро, замерзло і вкрите снігом.
.
Потім вона почула гуркіт і гуркіт іншого ельфа, що прибув. Ще через пять моргань вона озирнулася назад і побачила, що крижаний ельф і вогняний ельф бються на озері.
Вони обоє телепортувалися, поки магія зявлялася і зникала, посилаючи вибухи та уламки льоду через озеро та дерева за його межами. Обидва вони літали, але не мали крил, і обидва вони також володіли найсильнішою магією своєї стихії, яку Ілея бачила досі.
, - , - .
На відміну від того, що вона бачила, як роблять чоловіки, ці двоє вступали в ближні бої, телепортуючись зблизька і використовуючи потужну магію в упор, часто ризикуючи поранити себе власними атаками. Вони, ймовірно, мають величезний опір стихії, якою вони володіють...
.
Вона розвернулася і продовжувала кліпати, регулюючи тепло у своєму тілі, щоб якнайкраще злитися з навколишнім середовищем. Незабаром вона різко повернула праворуч і продовжувала блимати лісом, залишаючись у повітрі. Від неї не залишиться й сліду, крім її запаху, який залишиться скрізь, де б вона не зявилася, але зараз вона нічого не могла з цим вдіяти.
Вона сподівалася, що ельфи не побачать її моргання або її сфери. Здалеку, з якої вона дивилася на бій, Ілея бачила магію лише тоді, коли використовувалися дуже мінливі заклинання. Будемо сподіватися, що вони мають схожі обмеження з їхнім магічним сприйняттям...
,
Через двадцять хвилин постійного кліпання Ілея нарешті зупинилася біля дерева, щоб помедитувати. У неї все ще було багато мани, але якщо її змусять задіяти одну з них, вона захоче, щоб її поповнили. Вибухи припинилися деякий час тому, хоча Ілея була впевнена, що все одно почує їх, незважаючи на відстань, яку вона пройшла так далеко. Один з них переміг, і відсутність вибухів, що йдуть по моєму сліду, говорить мені, що це був крижаний маг...
Вона продовжувала мчати лісом, намагаючись зорієнтуватися на південь, не будучи впевненою, що вона на правильному шляху. Через годину Ілея була впевнена, що втратила ельфів.
Принаймні поки що. Будемо сподіватися, що все, що вони хочуть у , важливіше за мене.
.
Ще через годину Ілея нарешті знайшла дорогу. Сніг хрумтів під її броньованими черевиками, коли вона дивилася крізь білий ліс і дорогу, що розділяла краєвиди. Важко зітхнувши, Ілея заплющила очі і глибоко вдихнула холодне повітря.
Її інстинкти підказували їй, що зараз занадто холодно, що вона повинна шукати притулку, тепла та їжі, але її тіло не бажало нічого подібного. Вона відчула себе могутньою. Так, холодно теж, але це не мало значення.
,
Її крила знову виросли з броні, і Ілея перелетіла через дорогу, тримаючись нижче за дерева з обох боків. Через півгодини вона підійшла до пагорба, і, перейшовши його, відкрився ліс за ним.