.
Коли її зір повернувся, вона побачила перед собою двох сильно обгорілих людей. Вона моргнула між ними і простягла руку кожному, зцілюючи обох. Одним з них був Тріан. Інший був демоном, який не так добре вийшов з поля, і його спалений і димлячий труп наповнив кімнату своїм, коли він обвалився.
.
Тріан почав кашляти через хвилину, коли Ілея прийняла їхнє оточення.
Одне можна було сказати точно. Вони вже не були на тому ж місці.
-
СОРОК ОДИН
Покої загублених
?
— Він встигне? — спитав Тріан у Ілеї, яка все ще зцілювала демона.
?
Він? — запитала вона, радіючи, що подертий чорний халат пройшов.
– Я думаю, що так, незважаючи на відсутність репродуктивних органів.
?
— Чи треба мені це знати?
— Так, — відповів він з усмішкою.
За мить демон знову почав рухатися. У них промайнув пульс магії розуму, образи крові, насильства та болю були досить поширеними.
.
Я думаю, що зараз з ним все гаразд. Гей, Віві, прокинься, — сказала Ілея, легенько ляснувши ткача розуму, усвідомлюючи свою високу Силу.
?
Ми впоралися? Вийшли за рамки? — запитав демон, і піднесення в його голосі зовсім не схоже ні на що, що вони чули від нього раніше.
.
Незнайко. Ми, безумовно, знаходимося в іншому місці, але метал дуже схожий на діамант, в якому ми щойно були, — сказала Ілея, дивлячись у бік отвору в кімнаті. Її сфера лише сказала їй, що ця споруда більша, ніж та, в якій вони були раніше.
.
Руни в цій кімнаті також схожі... Отже, що б це не було, це для просторових подорожей? — спитав Тріан, обережно торкаючись деяких рун. Якби ми могли це відтворити...
.
— Ну, сподіваюся, ти накидав усі руни в іншому місці, — сказала Ілея, йдучи до виходу. Зупинившись, вона зітхнула. Не кажіть мені, що ви хочете записати все це...
.
Звичайно, він це зробить.
.
Ілея, це виходить за рамки демонів, викликаних до Гавані, або навіть Долоні. Якби ми могли це відтворити... ну, я не знаю, як далеко ми проїхали, але навіть на середні відстані це зробило б революцію в торгівлі. Він зробив паузу. І війна. Можливості такі... хитається. Він почав малювати ескізи. Якби тільки на руни не було так боляче дивитися...
.
— Я піду огляну це місце, поки ти закінчиш малюнок.
. – .
Маги не відповіли їй, повністю зачаровані рунами в кімнаті. Тепер вони були ще більш одержимими, оскільки знали, на що здатна магія.
?
А раптом він просто відсуне вас на пятдесят метрів? Я вважаю, що це ще може бути корисно. Він не помиляється, коли цікавиться. Можливо, щось схоже на те, що використовували Феліція, Едвін і Аліана в тому підземеллі Талін.
Ілея вийшла з кімнати і опинилася на величезному відкритому просторі, одягненому в темно-сірий метал.
.
Пол був рівним, але стіни піднімалися під різними кутами, створюючи більш трикутну форму. На стелі та деяких стінах були чарівні оранжево-червоні вогні, які забезпечували тьмяне освітлення.
?
Порожній склад? Або якийсь івент-хол?
.
Вона остерігалася пасток, перевіряла навколишнє середовище своєю сферою і була готова телепортуватися, якщо щось трапиться. Але стукіт її кроків був єдиним шумом у комплексі. Ілея озирнулася, загубившись у чужому закладі.
?
Що могло б побудувати щось подібне? — запитала вона себе, захоплюючись архітектурою та масштабами всього цього. Вони просто вибрали трикутні форми для стилю?
Вона подумала, чи це місце під землею, чи вони зайшли в далекий обєкт десь на солончаках. Її очі широко розплющилися при думці про те, що вони опинилися під водою.
Будь ласка, ні. Медитація протікала крізь неї, коли вона заспокоювала себе. Ні. Скрізь сталь. Вона навіть не хотіла думати про можливі пастки, повязані з океаном за вікном.
Ілея блукала далі без будь-яких пасток, які явно активувалися, перевіряючи різні кімнати та зали та знаходячи всілякі дивні механізми та предмети, з якими вона не знала, що робити. Її вміння ідентифікувати лише випльовували дивні імена, які допомагали їй так само, як і просто дивитися на обєкти. Але вона знайшла одну річ, яка здавалася простішою.
50/50 –
Кристал мани 50/50 – висока якість
.
Вона утрималася від того, щоб запхати ману в будь-який з предметів до того, як Тріан і демон подивляться. Вона могла випробувати щось, але поняття не мала, коли справа доходила до рун, і тут все здавалося трохи складнішим, ніж те, до чого вона звикла. Вона не хотіла думати про те, що сталося б, якби саме вона керувала алмазною структурою.
. , ,
Можливо, якщо це цілюща мана... Вона думала, але все одно нічого не спробувала. Все було б інакше, якби предмети виглядали хоча б цікаво, але це були просто більш дивні металеві форми, покриті рунами, безсумнівно, для виконання якоїсь великої мети, наприклад, приготування найкращих смузі в галактиці.