.
Я очікував, що Імперія принаймні зробить свій внесок у ці сили, але я думаю, що ми зможемо прорватися через значну частину ворога зараз, перш ніж вони навіть вирішать, чи надсилати підкріплення, - сказав Сулівхаан, сідаючи на стілець поруч із картою.
Я розмовляв з кількома офіцерами перед тим, як ми покинули Вірілью, так що є шанс, що ми побачимо імперські кольори раніше, ніж ви очікували, - сказав Дагон, знімаючи шолом, щоб сісти за стіл, його маленькі окуляри все ще сиділи на переніссі.
Інші люди, які йшли за ними, займали крісло або стоячи навколо карти, кожен з яких так чи інакше був ветераном.
.
— Гаразд, почнемо, — сказав Дагон, трохи піднявши окуляри.
.
Ілея підняла кулак, зробила крок вперед і повернула весь тулуб на пару градусів, щоб отримати якомога більше потужності від атаки. Її кулак глухим звуком вдарив об важку залізну браму.
Вони перебували в долині неподалік від Равенхолла, місця, довіреного їм Сулівхааном і Дагоном. Кіріан, Віві та Тріан стояли неподалік і сканували ландшафт у пошуках демонів.
.
— Непогано, — пожартував Тріан. — А тепер давай, ми не хочемо гаяти часу.
.
У нас є сім годин. Не потрібно поспішати, - сказала Ілея. Тим не менш, вона активувала свої бафи, і тьмяно-синій відтінок утворився на її шкірі під обладунками та одягом, майже перекриваючи тонкі лінії червоного з її другого класу.
;
Ремонт її обладунків був великим; До теперішнього часу залишилося не так багато оригінальних металів або чар. Виявилося, що її обладунки були настільки зіпсовані, що кожна Тінь у Морхіллі, яка хоч трохи цікавилася металевими виробами, хотіла придумати, як зробити її знову придатною для носіння.
Вона глибоко вдихнула, холодне повітря досягло її легенів, перш ніж знову випустити його в прохолодне повітря навколо них. Сніг ще був, але менше, ніж минулого місяця. Сутінки прорвалися крізь дерева і осяяли металеві двері, що стояли перед ними на схилі гори.
— Відступайте, ви двоє. Не хочу, щоб ви загинули від оборонних заходів, - сказала вона, отримавши у відповідь бурчання і насуплений погляд відповідно. Проте її товариші по команді відступили. — Ти теж, Віві.
.
Демон кивнув їй і повільно поплив назад і подалі від дверного отвору, злегка потривоживши сніг на землі своїм одягом, який був зроблений Таліном і не зовсім ідеально підходив.
Ілея озирнулася на двері і цього разу вдарила з усієї сили. Її кулак приземлився на металеву пластину, миттєво помявши її, коли хвиля сили виштовхнулася назовні від удару, і пролунав шиплячий звук, коли її руйнівна мана влилася в нього. Двері почали трохи світитися, перш ніж єдиний металевий шип вилетів до її тулуба. Ілея відсунулася вбік рівно настільки, щоб лише подряпати вуаль, що захищала її груди. Сила змусила її обернутися, але вона приземлилася на ноги, зробивши крок вперед, перш ніж вдарити об двері наступним ударом.
Цього разу було викликано серію атак вітру, і Ілея підняла руки, щоб захистити обличчя. Частина однієї атаки пробилася крізь її захисну вуаль і потрапила в щілину шолома, врізавшись в око і глибоко в череп.
— Блядь, — пробурмотіла вона, відступаючи назад, змушуючи шолом зникати і викликаючи шматок тканини, щоб очистити обличчя від крові. Хантер Одужання взяв на себе відповідальність, поки вона чекала на тупий біль. З її опором це було більше схоже на забивання пальця на нозі, а точно не на майже смертельну травму голови. Завжди кляті двері... Чому ми не можемо просто копнути глибше?
Тому що тоді тунель руйнується, - заявив Тріан.
?
— А не буде, якщо двері зламають?
.
— Ні.
— Чому ми не отримали для цього ключа? — спитав Кіріан.
Ключ знаходиться в Рейвенхоллі, - сказав Тріан.
Наступний удар Ілеї відчинив двері, і синій вогонь спалахнув з-за входу, поглинувши Ілею, яка щойно стояла там, її зцілення подбало про невелику шкоду, яку завдав вогонь. Це було ніщо в порівнянні з зеленим вогнем, який ледь не вбив її в підземеллі Талін.
?
Зелений перемагає синій, я вважаю. Що це говорить про мій клас?
Готові? — запитала вона, а потім увійшла в темряву, чекаючи на неї за дверима. Сходинки вели вниз у землю до каналізаційної системи Рейвенхолла.
.
— Ходімо, — сказав Тріан.
Використовуючи свою сферу, щоб бачити, Ілея впевненими кроками спускалася вниз, а інші або пливли за нею, або торкалися стін для орієнтації. Знадобилося трохи більше часу, ніж очікувалося, щоб дістатися до найглибшої частини гвинтових сходів, де ще одні двері, ці не відчинені, відчинилися для поштовху Ілеї, старий і іржавий метал скрипів, коли вона рухала масивні двері.
.
Позаду лежав темний тунель, вдалині було добре помітно шум води, що надавало їхньому цілком очевидно штучному оточенню більш природного відчуття. Озирнувшись навколо, Ілеа подумала, що це місце могло б бути побудоване для практичної та швидкої втечі, якби воно не було просто частиною інфраструктури. Вони все ще перебували на значній відстані від справжнього міста, що більше наводило на думку про першу теорію.