Теленькає дзвоник. Це Імберт — невисокий міцний чоловічок із чорною щетинистою борідкою в хлоп’ячому кашкеті набакир. Він гримає на стіл свою книгу (велетенський томище в червоній палітурці) і суне її до мене. Я швиденько зиркаю на свою модель, щоб знайти його місце в загальній системі. На екрані блимає помаранчевий вогник, і не встигає Імберт ще й розкрити рота, а я вже знаю, що він попросить книжку в самому центрі стелажа в другому ряду. Це буде…
— «Прохоров», — із присвистом каже Імберт. — Далі має бути «Прохоров».
Я деруся драбиною й десь на півдорозі вгору мені паморочиться в голові. Що тут відбувається? Цього разу жодних вихилясів — просто втримую рівновагу, коли виймаю з полиці тоненького «Прохорова» в чорній палітурці.
Імберт дає мені свою картку — 6MXH21 — і забирає книжку. Дзвоник знову теленькає, і я вже вкотре залишаюсь на самоті.
Я записую цей обмін до журналу, не оминаючи увагою Імбертів кашкет і запах часнику в нього з рота. А тоді на користь якогось майбутнього продавця, а може, й для того, аби довести собі, що все це відбувається насправді, я дописую:
Щось дивне коїться в цілодобовій книгарні містера Пенумбри.
Найбільше уявне щастя
— ...Називається «Сингулярні одинаки», — розповідає Кет Потенте.
Вона вдягнена в ту саму червоно-жовту футболку з написом «Бабах!», а це означає, що вона: а) спала в ній, б) має кілька однакових футболок або в) вона мультиплікаційний персонаж. Усі три варіанти мені подобаються.
«Сингулярні одинаки». Подивимось. Я знаю (велика дяка Інтернету), що сингулярність — це гіпотетичний момент у майбутньому, коли крива технологічного прогресу робиться вертикальною й цивілізація мовби перезавантажується. Комп’ютери стають розумнішими за людей, і ми передаємо їм усю владу. А може, вони самі її в нас забирають…
Дівчина киває.
— Щось схоже.
— А «Сингулярні одинаки»?
— Це швидкі побачення для ботанів, — пояснює вона. — Такі щомісяця проводяться в Google. Пропорція хлопців і дівчат буває ідеальною або зовсім поганою. Усе залежить…
— Ти теж брала участь.
— Так. Познайомилася з хлопцем, який програмував ботів для хедж-фонду. Ми трохи зустрічалися. Йому дуже подобалось скелелазіння. У нього були гарні плечі.
Гмм.
— Але жорстоке серце.
Ми сидимо в «Гурманському гроті», що міститься в яскравому шестиповерховому торговельному центрі. Це в самому серці міста, поблизу кінцевої станції фунікулера, але, здається, туристи навіть не здогадуються, що перед ними торговельний центр, адже тут немає паркінгу. «Гурманський грот» — це такий собі ресторанний дворик, може, найкращий у світі. Тут ви знайдете салати з місцевого шпинату, такос зі свинячою вирізкою й суші без ртуті. А ще він розташований під землею і сполучений зі станцією метро, тому навіть немає потреби підійматися нагору. Щоразу, коли буваю тут, уявляю, що живу в майбутньому, де атмосфера радіоактивна, а на курній поверхні гасають банди байкерів на біодизельних мотоциклах. Справжнісінька сингулярність, еге ж?
Кет похмурніє.
— Це двадцять перше століття. Коли досягнемо сингулярності, зможемо вирішувати такі проблеми. — Вона розламує надвоє фалафель і пропонує половину мені. — І ми житимемо вічно.
— Та ну, — кажу я. — Знову ця давня мрія про безсмертя…
— Нехай так, це мрія про безсмертя. І що? — Вона замовкає, жує. — Спробую пояснити інакше. Це звучатиме дивно, тим більше що ми тільки-но познайомились. Але я знаю, що я розумна.
Чиста правда…
— Гадаю, ти теж розумний. То чому ж усе це має скінчитися? Ми могли б ще стільки досягти, якби мали більше часу. Розумієш?
Я жую свій шматок і киваю. Мені трапилась дуже цікава дівчина. Її неприхована прямолінійність указує на домашню освіту, проте вона неймовірно мила. Мабуть, мене притягує й те, що вона вродлива. Я дивлюся на її футболку. Думаю, що вона має кілька однакових.
— Треба бути оптимістом, щоб вірити в сингулярність, — продовжує Кет, — а це важче, ніж видається на перший погляд. Ти коли-небудь грав у «Найбільше уявне щастя»?
— Звучить як японська телевікторина.
Дівчина розправляє плечі.
— Добре, зіграймо. Для початку уяви собі майбутнє. Хороше майбутнє. Без ядерних бомб. Уяви, що ти пишеш науково-фантастичний роман.