— Щоб відновити сили після грози, — підморгує офіціант.
— А що, як містер П не прийде? — питає Ніл.
— Він прийде, — запевняю я. — Усе не так, як я собі думав. У нього є план. Тобто він узяв із собою читалки.
Кет усміхається, але не підводить голови. Вона знову прикипіла до свого телефона. Ще гірше, ніж кандидат у день виборів.
На столі лежить стос книжок і стоїть металева склянка, наповнена гостроносими олівцями, і пахнуть вони так, ніби їх щойно підгострили. У стосі є «Мобі Дік», «Улісс» та «Невидимець». Ми в барі для книголюбів.
На задній палітурці «Невидимця» видніється вицвіла пляма від пива, а поля сторінок помережані написами олівцем. Вони так щільно туляться один до одного, що за ними годі розгледіти папір, — тут збилися докупи й штовхаються ліктями думки десятків читачів. Я гортаю книжку — усі сторінки пописані. Деякі помітки стосуються самого роману, та здебільшого це розмова між читачами. Коментарі частенько переходять у суперечки, але тут є й інші написи. Деякі геть незрозумілі, одні цифри нанизані на інші. А ось і зашифроване графіті:
Тут був 6HV8SQ
Я притискаю до себе кухоль із пивом і жую сир, намагаючись докумекати, про що ведеться розмова на сторінках.
Аж раптом Кет тихенько зітхає. Я дивлюся через стіл і бачу, що її обличчя морщиться й вона невдоволено супиться. Вона кладе телефон на стіл і накриває його товстою синьою серветкою.
— Що трапилось?
— Надіслали список нових членів ПМ. — Вона хитає головою. — Значить, іншим разом. — Натягнуто посміхається й простягає руку до стосу, щоб узяти одну з пошарпаних книжок. — Нічого страшного. — Гортає сторінки, аби чимось себе відволікти. — Це те саме, що виграти в лотерею. Шансів було небагато.
Я не підприємець і не дуже тямлю в бізнесі, але тієї миті мені понад усе на світі хочеться заснувати компанію, розвинути її до масштабів Google, і все лише для того, щоб довірити управління Кет Потенте.
На нас дмухає вогкий вітер. Я відриваю очі від «Невидимця» й бачу, що у дверях стоїть Пенумбра. Пасма волосся над вухами сплутались, потемніли від дощу. Він цокотить зубами.
Ніл зривається на ноги, аби провести його до столу. Кет допомагає йому з пальтом. Пенумбра тремтить і тихенько примовляє: «Дякую вам, серденько, дякую». Важко ступаючи, він підходить до столу й хапається за спинку стільця.
— Містере П, радий познайомитися з вами, — каже Ніл і простягає руку. — Обожнюю вашу книгарню. — Пенумбра міцно потискає його долоню. Кет привітно махає рукою.
— То це ваші друзі, — каже Пенумбра. — Радий з вами познайомитися, з вами обома. — Він сідає й різко втягує повітря. — Я не сидів у цьому закладі навпроти таких юних облич, відколи… та що там, відколи в самого було таке ж юне обличчя.
Мені вже не терпиться дізнатися, що було в бібліотеці.
— З чого ж почати? — Він витирає маківку серветкою. Занепокоєно хмуриться. — Я розповів Корвіні про все, що в нас трапилося. Про журнал, про вашу винахідливість.
Він називає це винахідливістю. Гарний знак. З’являється наш рудобородий офіціант і ставить на стіл перед Пенумброю ще один кухоль пива. Пенумбра махає йому рукою й каже:
— Запишіть це на рахунок компанії Festina Lente, Тімоті. Усе замовлення.
Тут він у своїй стихії. Він продовжує:
— Консерватизм Корвіни дійшов до краю, хоч я й не думав, що таке можливе. Він наробив стільки шкоди. Я й гадки не мав. — Він хитає головою. — Корвіна каже, що Каліфорнія мене одурманила. — На слові «одурманила» він презирливо пирхає. — Сміх та й годі. Я розповів йому, що ви зробили, хлопчику мій, розповів, які в нас є можливості. Та він уперся на своєму.
Пенумбра піднімає кухоль і довго потягує пиво. Зиркає на Кет і Ніла, а тоді переводить погляд на мене й повільно мовить:
— Друзі, маю для вас пропозицію. Але спершу вам потрібно дещо дізнатися про наше товариство. Ви простежили за мною аж до його осередку, проте не знаєте, у чому полягає його мета… чи ваші комп’ютери теж вам про це розказали?
Ну, я знаю, що сюди вплутані бібліотеки, початківці й переплетені, а ще тут палять книжки, але що воно все таке — мені невтямки. Кет і Ніл знають тільки те, що побачили на екрані мого ноутбука: світляні цятки, які блукають полицями химерної книгарні. Якщо шукати «нерозривний корінець», Google уточнює: «Можливо, ви шукали “нерозвинений корінець”?» Тож правильна відповідь: «Ні, нічого ми не знаємо».