— Знаю, чого ти прийшла, — мовила юнка в сукні з води кольору бірюзи і морських водоростей, зашитих у прозору невидиму оком нейрону тканину.
Вона не повернулась на шурхіт ніг, що увійшли знадвору, а слова, немов і не вимовляла, здавалося, вони самі випали з її відкритих губ.
Дівчина продовжувала незворушно сидіти перед великим казанком, що кипів на відкритому багатті посеред кімнати і помішувала відвар загостреною посрібленою палицею. У мутній воді, що побулькувала вона, як у дзеркалі, бачила кімнату позаду себе і жінку в темних тканинах, що наблизилась до неї, стала, опустила очі, шанобливо склала руки.
Вогонь як і одяг дівчини був зашитий в нейрон і не обпікав підлоги, а відвар підігрівав завдяки мікроскопічним, як в решеті, дірочкам.
В кімнаті пахло корицею, кокосовою стружкою і яєчною шкарлупою. Десь тихо заспівав півень. Дівчина повернулась, випросталась і глянула в очі відвідувачці.
— Нічого. Знову нічого. Котрий день вже нічого!
Жінка мовчала. Дівчина знову повернулась до казанку.
— Що накажеш їм сповістити?
— Пані, я лише ваш голос. — промовила пророчиця скромно.
— Чому, власне, вони вирішили, що я знаю, коли настане той кінець?
— Пророцтва племені, — почала жінка запинаючись, — стверджують, що саме Біла Богиня сповістить про це через вуста пророчиці.
Дівчина не відповіла.
— Час невпинно скорочується, рух планети прискорюється. Ми наближаємось до якогось велетенського об’єкту, прискорення вже не зупинити. Вони хочуть знати яким буде кінець.
— Але я не маю відповіді.
Пророчиця глибоко вдихнула і її сутулі плечі розпрямились і вся вона ніби виросла, а зморшки на обличчі зникли. Дівчина вперше з подивом відмітила, що перед нею ще досить вродлива, хоч вже й немолода жінка.
«Скільки їй років? Здається вона зумисне намагається виглядати старшою, — майнуло в голові, — Ох, про що я думаю».
— Пусте, — спокійно мовила пророчиця. — Сповістіть будь-що неконкретне. Однак, правдивість мовленого Вами можна буде перевірити лише після того як подія станеться.
Дівчина застигла з відкритим ротом:
— Хіба так можна?
— Звісно. Це правило усіх пророцтв. Вони стають зрозумілі лише після того, як подія відбудеться. Головне — говорити туманно і плутано.
Дівчина якусь мить повагалась:
— Знаєш, дещо я таки помітила в цьому казанку, проте не знаю чи це правда.
— Правда у кожного своя, — розважливо мовила пророчиця.
— Скажи їм, що кінець раси настане з появою на небосхилі велетенської темної матерії.
— Гарна відповідь, — схвалила пророчиця. — Але з Вашого дозволу, я її трішки доповню. Появі матерії передуватиме прихід у наш світ дивака. Диваки завжди з’являються перед кінцем старого і початком нового. Хтось обов’язково з’явиться і цього разу.
— Нехай буде так. Мені байдуже.
— Ну ось і доборе. З цим розібралися. Тепер давайте про Вас.
— Що про мене? — не второпала дівчина.
— Е-е, — пророчиця зам’ялась, — У вас не було чоловіка… Якби це не зашкодило гормональному розвитку. Треба пошукати когось…
— Це ще що за вигадки? Для чого ще це?
— За безпеку можете не хвилюватися, — поспішно забелькотіла жінка. — я перевірю особисто його здоров’я.
— Припинімо цю розмову. Мені це не потрібно, — серйозно сказала дівчина.
Проте пророчиця виявила дивну наполегливість:
— Це потрібно всім. Коли я була такою як Ви, мала сексуальні стосунки тричі на тиждень.
Дівчина примружилась, вивчаюче глянула на пророчицю:
— А тепер?
— Тепер я стара. — жінка підняла плечі від чого здалося, ніби вона справді постаршала, — Мені і раз в місяць вистачає.
Дівчина усміхнулась:
— Навіщо мені це все?
— Якщо ви ігноруватимете сексуальне життя, люди думатимуть, що в ньому є щось непристойне і теж відмовляться від нього. Тоді раса вимре.
— Господи, що за нісенітниці? Хіба це не вибір кожного?
— Але ж на вас рівняються… Не погубіть… — благально мовила пророчиця.
Статеве життя Ніка різноманітним не назвеш. Одружувався він двічі.
Обидва шлюби були втечею від самотності, в жодному дітей не з’явилося. Принаймні, досі він так думав. Інша справа тепер, коли він впритул глянув в очі того малого з ліфту. Чудеса!
Нава була секретаркою сусідньої з офісом Хардроуна контори. Вони познайомились на обіді в маленькій кав’ярні. Жвава, рухлива, дуже розкута і еротична. Разом вони прожили півроку, а потім Нава втекла від нього до Туреччини з тренером по фітнесу, залишивши безглузду записку: «Адью, кохання скінчилося.»