— Вранці вони попросять вивісити простирадло.
— Це ще навіщо? — насупилась дівчина. — Це що також частина якогось обряду?
— Крапля вашої крові має підтвердити, що ви були зі мною і що я справді Богообраний.
— О Господи! Який ідіотизм!
Хлопець дивився на неї розгублено і винувато кліпав:
— Ви не хвилюйтесь так, а не то я почну боятись.
— Тобі то чого боятись? — сердито спитала дівчина.
— Якщо я вас не зможу вдовольнити — стану посміховиськом в очах усієї раси. А вам пришлють іншого чоловіка.
— Ще такої халепи не вистачало, — насупилась дівчина. — Скажи їм нехай нікого не присилають, бо ти мене вдовольнив.
Хлопець задумливо подивився на неї:
— Вони не повірять.
— То що ж робити?! — дівчина присіла на краєчок дивану і почала нервово гризти нігті. Через деякий час вона підскочила, мов ошпарена, — Я придумала. Я поріжу палець і накапаю крові на простирадло. По рукам?
Ієгор стенув плечима:
— Як вам буде завгодно.
Дівчина уважно подивилася на нього:
— Що ти як заведений. Як ви хочете, як вам буде завгодно… Ти що робот? Сам ти хочеш цього?
— Я-а, — Ієгор запнувся, — та хіба я маю право?
— Я тебе не запитую про права, я запитую про бажання.
Ієгор почервонів і втупився у підлогу.
— Ви мене краще про таке не питайте.
— Про що ж тоді тебе питати?
— Про будь-що інше.
— Ну гаразд, тоді сядь, сядь, не стовбич, — дівчина постукала пальцями по дивану.
Хлопець з деяким острахом підійшов до неї і сів повіддаль.
— Скажи: скільки в тебе було жінок?
— Одна, — не замислюючись випалив Ієгор, — ой ні, дві.
Дівчина розсміялась:
— От брехун. Ну і як воно, бути з жінкою?
— Що ви маєте на увазі?
— Які відчуття?
— Здається на тебе накотила велетенська хвиля і ти вже не можеш контролювати своїх бажань і стаєш повним їх рабом. Я ніколи не куштував наркотиків, але думаю, це щось подібне.
— А потім?
— Потім буває дуже гірко.
— Чому гірко?
— Це якщо в реальності все відбулося не так, як у фантазіях.
— І тоді чоловік вирушає на пошуки нової жінки?
— Це якось само собою виходить — не заплановано. Але такого не сталося б у чоловіка, поруч з яким були б ви.
— Що ти сказав?
— Ви незвичайна. З вами все інакше.
— Що за нісенітниці ти верзеш? Чому ти так подумав?
— Не знаю. Не гнівайтесь. Я боюсь Богинь. Дуже боюсь. Вони можуть відкрутити голову, якщо їм щось не сподобається.
— Або не голову, а щось інше.
— Це теж можуть, — зітхнув Ієгор.
— Не хвилюйся. Я нічого тобі не відкручуватиму. Ти хочеш чаю?
— Не відмовився б.
Дівчина граційно встала, підійшла до термоса і налила в філіжанки жасминового чаю.
— А тобі було дуже гірко з твоїми жінками?
— Дуже, — зізнався Ієгор.
— От бідолаха, — дівчина трохи помовчала, осмикнула край сукні, — А на що схожа та гіркота?
— Ммм… На чистий чорний шоколад.
Дівчина замислилась:
— Красиво кажеш. А тим жінкам, як ти думаєш, було теж гірко після цього?
— Не знаю. — стенув хлопець плечима. — Я їх не питав. Але вони мене не кохали.
— Нащо ж вони були з тобою?
— Я й сам не знаю.
Дівчина трохи помовчала, відпила ковток чаю і перемінила тему:
— Ким ти працюєш? — запитала вона.
— Програмістом. — промимрив хлопець.
— Справді? Це вже цікаво, — дівчина простягнула хлопцю філіжанку, свою відставила на маленький стільчик і промовила. — Розкажи про свою роботу.
І він розказував їй всю ніч, забувши про страх і ніяковість.
Нік прокинувся від дзвінка. Спантеличено озирнувся довкола. Як це він заснув? Цікаво наскільки відключився? В темряві нащупав Сувій і заспокоївся. Але дзвінок? Останні кілька років він не заводив будильника. А при потребі самостійно прокидався в запланований час. Щоправда, такої потреби вже давно не виникало.
Мобільник на ніч Нік завжди вимикав, а стаціонарного телефону не мав. Що могло дзвонити так рано він і гадки не мав. Дзвін повторився, хоча визначити звідкіля він долинає знову не вдалося; звук ніби звучав з голови і був продовженням сну.
Нік протер очі, притьмом підскочив до вікна, визирнув на вулицю. Місто глянуло на нього порожніми сонними вулицями. Десь далеко машини прибирали тротуар і їх приглушений свист підкрадався все ближче до його домівки.
І тут Нік знову чітко почув дзвінок. На цей раз він визначив, що дзвонили в двері. Всередині все похололо.
«Казав же собі: не варто вертатися додому, — прошепотів, — краще було б ночувати в готелі під чужим ім’ям».