— Нік, міцний горішок, Севен. Здається тобі з ним не впоратись.
— Що за нечуване нахабство!
— Лише констатація фактів, зірко моя. Ти так і не ліквідувала його в Ерах Водолія, Риб, Овна, Тільця. Чому?
— Не було слушної нагоди.
— Вигадуєш, їх було придостатньо. Сподіваюсь ти не закохалась в нього?
— Який мороз! — Севен приклала вказівний і великий пальці до скроні.
— Дивись Севен, інакше мені доведеться ліквідувати вас обох. А мені цього Ду-у-же не хочеться.
— Ви самі могли пересвідчитись в щирості моїх намірів, коли я запроторила його на задвірки Всесвіту і віддала на поруки Флейбору. Якби цей жалюгідний баран стежив за ним уважніше — все було б інакше.
— Облиш Флейбора. Бідолаха і так натерпівся сповна.
— Пригадую, Ви збирались його ліквідувати, але він ще й досі живе-поживає.
— Я передумав. Він нам ще знадобиться згодом.
— Монаха з секти ракії Ви також воскресили, хоча коли він не впорався із завданням — збирались запроторити його до пекла.
— Я погарячкував, коли це сказав. Він не зраджував нас і робив все, що міг.
Севен похитала головою:
— Ваші рішення такі ж мінливі, як погода в Перу.
— Хороше порівняння, — засміявся Срібний, — поїдемо туди після того як все скінчиться.
Севен стенула плечима.
— Тобі, Севен, доведеться самій довести все до кінця. Бачиш, в такій справі не можна покладатися на інших.
Вимовивши це, Срібний уважно просканував мозок своєї помічниці і полегшено зітхнув. Вона говорила правду, Нік не заполонив її розум, не торкнувся серця.
— Найближчим часом все буде зроблено. — пообіцяла дівчина, — Ви лише потурбуйтесь, аби Ваші брати не винюхали, хто він. Бо якщо вони почнуть мені шкодити…
— Цим не переймайся. Вони не здогадуються. Поки що. Але діяти треба швидко. Ти й так його підпустила надто близько до Місця Сили.
— Але сюди йому не потрапити…
— Сподіваюсь, бо тут він може стати наймогутнішим.
— Цього не станеться.
— Я в це вірю, Севен.
Дівчина кивнула.
— Ти знаєш, що ще мене турбує? — примружився Срібний.
Севен зітхнула, майже як людина.
— Мої люди роблять все можливе, щоб знайти його. Але він ніби крізь землю провалився.
— Твої люди вже виявили себе сповна при операції по ліквідації Ніка. Сувій має бути тут вже сьогодні. Дій, як знаєш.
— Я розумію. Буде виконано.
Срібний зітхнув підійшов до столу, де стояв головний планшет, торкнувся пальцями сенсорного екрану і на обличчі його застиг жах:
— Севен! Севен, біс забирай, він тут! Я бачу його! Хто його пропустив?
Севен підскочила до планшету:
— Де? Я нічого не бачу. Вам напевно привиділось.
— Мені не повилазило! Щойно, щойно я бачив його у сфері.
— Але як?
— Напевно він зняв на мить окуляри і я його вловив, тепер він знову їх одягнув, тому ми його не бачимо, — репетував Срібний, — Знайди його, ліквідуй, скинь на землю негайно!!!
— Заспокойтесь, без Сувою він нічого не вдіє. Він не становить ніякої небезпеки.
— Він міг прихопити ксерокопію сувою з Дерева пізнання Добра і Зла. Якщо він втрапив сюди, значить в Раю він вже побував.
— Але ж Ви знаєте, що ксерокопії не редагуються. Зміст можна змінити лише в оригінальному Сувої.
Срібний опанував себе, але голос його ще тремтів:
— Севен, він не повинен увійти в лабораторію. Ти зрозуміла?
Севен хитнула головою.
— Можете проходити. — дозволила металічка, — блакиті ваших очей достатньо для перетину кордону.
Нік розгублено рушив довгим коридором кольору сталі, намагаючись нічим не виказати, що тут вперше.
Та рішення машини-охоронця змусило його замислитись.
Невже він бував в Місці Сили раніше? Але коли, за яких обставин? Він не пригадував. Швидше за все машину ввела в оману ця незбагненна фраза, яка супроводжувала його повсюди і виявилась гаслом. Але як тоді пояснити позитивний результат сканування зіниць?
Всередині Місце Сили виявилось більшим, ніж зовні.
Картини, що відкривались очам, атмосфера, все довкола раптом почали здаватися знайомими.
Але цього бути не могло. Він знав, що досі ніколи не відвідував цього місця.
Час ішов, Нік рухався, а коридори все тягнулися вперед і вперед.
«Треба йти швидше, — сказав він сам до себе, — раптом з’ясується, що я не той за кого мене мають і клятій машині накажуть розшукати і знищити мене»…