— Ну, я взагалі-то не маю звички підслуховувати, але я випадково почув, як вона говорила по телефону, що у неї завтра о пів на 8-му зустріч у «Рожевому Пелікані».
— Це де? Що це таке? — спитав Нек.
— Це кафе в іншому кінці міста, воно назване так на честь планети — побратима нашої планети… — заторохтів офіціант.
— Скільки до нього звідсіля? — сердито перебив Лук.
— Години дві, якщо на таксі.
— Отже, нам — палицею кинути. — підморгнув вовк Некові, — Дуже добре.
— Дякую, — стримано мовив Нек.
— Можеш іти. — дозволив Лук. — І пам’ятай, — вовк здійняв волохатий палець з довгим і гострим, нафарбованим зеленим лаком, нігтем, — підслуховування — не така вже й погана звичка, часом вона може знадобитись.
Офіціант винувато зайорзав.
— Що скажеш? — повернувся Нек до товариша.
— Пройдисвітка, так познущалась з малого, — видихнув Лук.
— Сердешний бідака, — перекривила вовка Медуза, — Цей малий, як глянути синьоокий янгол, крилець не вистачає. А мої друзі, які тут снідають, знають, що він здохне, як не обрахує когось хоча б на лодир. До того ж, калорійність продуктів, які він вам приніс завдяки його умілим ручкам, раз в тридцять менша ніж та, що вказана в рахунку.
— Я так і відчув! — Нек хряснув себе долонею по коліну.
— І це не від того, що він бідує, — провадила своєї Медуза, — а від жадібності. Як можна будувати вільне суспільство, коли такі як цей продовжують леліяти папірці, мов найбільші скарби світу? — Медуза демонстративно сплюнула через плече. — От навіщо людині, яка заробляє тисячу лодирів у рік ще зайва сотня? Ніт, треба… Сидить як Гобсек на своїх грошиках. Імідж, репутація для таких як він — пусте.
— Та що ти так вчепилась в малого, чим він тобі насолив? — стенув плечима вовк.
— Знаю, Луче, ти усякого про відьму наплів… — не вгавала Медуза.
— Медуза її неофіційний адвокат, — лукаво усміхнувся вовк. — Та що там, — він махнув лапою, — У неї до біса прихильників.
— Бо відьма бореться за справедливість.
— Відьма і справедливість, — розреготався Лук. — Ні, ну ви чули таке?
— Так. — набундючилась Медуза. — Взяти хоча б історію із Кільцевим банком. Його власник сер Гамільтон сколотив собі капітал із прибутків нещасних уранців. 90 відсотків їхніх заробітків ідуть в Кільцевий Банк. А за це уранців нібито охороняє гарнізон полісменів від нападів войовничих інопланетян. А насправді напади зумисне влаштовуються за розпорядженням Гамільтона. Виходить — відьма взяла крадене. Треба ж було комусь його провчити.
А власник авіакомпанії, якому тепер так співчувають, скнара і негідник, яких світ не бачив. Економив на двигунах і пальному — скільки людей через нього загинуло! Та це його не спиняло.
— Тебе послухати, так відьма — місцевий Робін Гуд, така собі добра душа, яка вступається за усіх скривджених та знедолених, — перебив Лук і повернувся до Нека. — Видно у них жіноча солідарність.
— Нехай так, — не вгавала Медуза, — однак чомусь красти прикриваючись законом можна, а без закону — зась?
— Але ж злом зла не здолаєш, — не на жарт розлютився Лук.
— Авжеж. Ліпше сидіти й чекати з моря погоди.
— Облиш її, вовче, бо ще дасть налисника, — спробував розрядити ситуацію Нек.
— Ет, — замахнувся лапою Лук. Він збирався ще щось сказати і невідомо чим закінчилася б ця суперечка, якби в «Мелані» не зайшов веселий тип напідпитку, зодягнений у джинсові шорти і синю бейсболку. Він гукнув Медузу.
— Хлопці, мушу йти. — заметушилась Медуза, забувши про сварку. — Я обіцяла Джему допомогти вибрати лазерну клітку для його штучної канарки.
Увесь цей час Джем дурнувато усміхався і махав нам рукою.
— Отже, ти хочеш спіймати відьму, — констатував Нек.
Лук стенув плечима:
— Хто цього зараз не хоче? На таку винагороду, яку обіцяє Братство Зелених Ромбів можна весь вік жити-не тужити, а не гнути спину на усіляких роботах. Ти чув скільки вони пропонують?
Нек похитав головою.
— Можеш пристати до пошуків. Дві голови, що не кажи, краще.
— І скільки ти мені пропонуєш, з того, що обіцяє братство?
— Ну…
— Не каламуть воду, кажи як є.
Вовк беззвучно зашевелив губами:
— Скажімо, так. 20 % твоїх за будь-якого розвитку подій. А якщо відьму знаходиш ти — то і всі 50 %.
— Чи ти при здоровому глузді? — спитав Нек, — Я знаходжу відьму і отримую тільки 50 %?
— Ну, — протягнув Лук. — Там подивимось.
— Чи ти впав з табуретки на кактус? Хто ж так домовляється? Давай інакше. Хто знаходить відьму — отримує 70 %, а якщо разом — то все навпіл.