Коли дев’ятий, оніксовий місяць, виплив з-за виднокола, сенатору Луск Бер Коні прийшла бандероль. Не велика і не мала, звичайна середніх розмірів коробка, обгорнута сріблястою фольгою. На ній стояв круглий сургучевий штамп, який чомусь на вигляд і смак нагадував шматочок шоколаду. Але вже сама поява бандеролі зчинила в сенаті небувалий переполох.
А справа в тому, що бандеролі на Сатурні давно ніхто не відправляв. Для доставки будь-чого на планеті користувалися електронною поштою та телеграфом-друкарем. Варто було лише розкрити повідомлення на комп’ютері і видрукувати його на принтері для твердих предметів. Картридж друкаря заповнювала швидкотвердна рідина. Тому після появи з принтеру річ, яку переправляли миттєво загусала і тверділа.
Ось чому поява бандеролі неабияк наполохала співробітників сенату.
— Не чіпайте, не чіпайте бандеролі! — репетувала секретарка Настя Милиця — Раптом там бомба.
— Тоді краще її розпакувати і знешкодити, не то ми всі підірвемося, — пропонував директор з департаменту працевлаштування і поривався до коробки.
— Не треба. — благали його дівчата з рекламної служби і прикладали руки до сердець.
— А раптом там часова бомба. Краще викиньте її на вулицю. — пропонував хтось.
— Не чіпайте! — протестувала Настя Милиця, — Раптом там білий порошок.
— О, лихо! То що ж діяти?
І тут в будівлю рвучко увійшов Луск Бер Коні. Йому як нікому іншому пасували молочний костюм, краватка від модного дому «Ший та пори» і блискучі черевики з крокодилячої шкіри.
— Що, ледацюги, знову дурня валяємо! — одразу перейшов у наступ сенатор, — ану по місцях, не то звільню усіх к бісу.
— Пане Луск Бер Коні, тут таке, таке, таке… — запинаючись почала Настя Милиця.
— Що таке? Зарплата у вас завелика чи що? Це я можу виправити.
— Тут зарплата не допоможе, — мовила Настя, — це бандероль!
— Бандероль? — перепитав сенатор, проштовхавсь до коробки, — Гм, справді, бандероль.
— Для вас. — уточнила Настя.
Сенатор, не довго думаючи, вхопив коробку під пахву і попростував у свій кабінет.
Співробітники злякано перезирнулись.
— А як же? Бомба? — запитав хтось не рішуче.
— І білий порошок? — підхопив ще хтось.
— А-а-а-а! — заголосила Настя, — швидше викликайте лікаря і пожежну безпеку!
— А може зразу похоронне бюро? — уточнив директор з департаменту працевлаштування.
Настя хотіла щось відповісти, але з кабінету почулась така добірна лайка, що всі позабули сперечатись про те, кого ж викликати.
А лаявся сенатор. У своєму кабінеті. Перед відкритою бандероллю, в якій лежали маска відомого грабіжника минулого Круасана, дзеркало і чорна жіноча рукавичка з правої руки. На дні бандеролі білів аркуш.
На аркуші каліграфічно писалося: «Ця маска — ваше справжнє обличчя, не вірите гляньте в дзеркало і переконаєтесь в цьому. А рукавичка — мій виклик. Я починаю війну проти вас. Ваша совість».
Сумнівів не було. Це могла зробити тільки Відьма.
Сенатор не на жарт розлютився. Всім урізав зарплати, трьох співробітників скоротив, напився пігулок і багряний, як буряк поїхав додому. Там він влігся на диван, ввімкнув свій улюблений канал і налаштувався дивитися «Добрі новини». Треба сказати, що сенатор був єдиним власником цього каналу тому там про нього говорили лише хороше.
Та схоже сьогодні був не його день. Передивившись новини, він розлютився ще дужче. Адже в них повідомили, що Незнайомка пограбувала Перший державний і кілька приватних банків. Грабунок вона здійснила у масці сенатора і футболці з написом «Народ має знати своїх злочинців в обличчя».
Гнів Луска Бер Коні не мав меж. Не допомагали пігулки, звільнення і скорочення зарплат. Лишалася тільки помста.
Розділ 20
Лук встрибнув прямісінько у кафе-бар, наполохавши молодиць, що під вікном фарбували губи пурпуровими помадами. Інколи Луку здавалося, що він здатен бігати на чотирьох ногах, вибачте, лапах. Озирнувшись довкола і помітивши Нека, він хутенько попростував у його бік.
— Вовк! — завищала одна з офіціанток.
— Та це ж Лук!
— Ох, як він мене наполохав.
Лук не зважав на переляканих дівчат, що юрмилися в дверях і цокотіли.
— Ось. Помилуйся, — сказав він Неку і підсунув йому під ніс свіжий номер «Сатурналій».
— Не там, не там, — нетерпляче замотав хвостом. — Дивись у розділі «Вакансії».