Увесь цей ажіотаж навколо фігури новопризначеного детектива дійшов до сенатора Луск Бер Коні і викликав у нього природне занепокоєння, адже рейтинг популярності Белі перевищив його власний. І хто знає, можливо, якби у той час проходили вибори до сенату, перемогу здобув би Белі, а не сенатор.
Тим часом Сновгей не зважав на Белі та його заяви. Він відчував, що той копає не там. Старший детектив ламав голову над тим, хто з трьох відвідувачів зоредрому спільник відьми. Інтуїція підказувала йому, що це хлопець із сережкою у носі.
Через довідкове комп’ютерне бюро Сновгей з’ясував, що підозрюваний перед польотом зареєструвався Степаном. Крім того, Система зберігала його фотокартку, але зовсім нічого не могла відповісти на запит про адресу, телефон, освіту і планетарну приналежність. Тоді Сновгей звернувся до свого старого товариша з SBS (Служба Безпеки Сатурна) і отримав від нього приблизно таку відповідь:
— Скажи цьому йолопу, нехай знімає маску і не дурить тебе. Такої людини не існує у Сонячній Системі. У цьому можу тебе запевнити.
Але Система легко вирахувала спільника Степана, який прибув з ним на зоредром.
Річі Чічі мешкав на бульварі Ядовитих Змій у двоповерховій круглій хатинці і створював одяг. Хатинка Чічі була геть кругла, мов куля.
Сновгей двічі подзвонив у двері. До нього вийшов сам Річі у дзеркальних окулярах. Детектив одразу його упізнав. Сновгей назвався замовником одягу.
Річі Чічі широко усміхнувся, як і личить діловій людині, яка хоче вигідно продати свій товар, запросив гостя до кімнати, скептично зміряв його поглядом, похитав головою.
Весь вигляд Річі видавав у ньому нового сатурнця — одного з тих високих мускулистих хлопців, які надто зважають на зовнішність і манери поведінки, слухають продвинуту музику, від якої недовго й оглухнути, замість горілки п’ють кефір, палять електронні цигарки і жують жуйки.
— Що шити будемо? — по-діловому запитав Річі Чічі — кептарик, шаровари, жупан?
— Карнавальний костюм. — повідомив Сновгей.
Річі Чічі вперше за весь час знайомства уважно подивився на відвідувача:
— О, це я розумію! — засміявся дизайнер. — Своя людина. Молодець! Ходімо я покажу тобі готові моделі.
Хазяїн провів Сновгея у сусідню кімнату. Тут висіли костюми із пір’я фламінго, целофану, пластмаси, кришталю, кераміки, фаянсу та піску.
— А щось серйозніше є? — запитав Сновгей.
— У сусідній кімнаті ексклюзивний костюми від Річі Чічі. Такого ти не знайдеш ніде у світі. Сорочка з вогню, брюки з води. Стихії зашиті у прозорий м’який метал. — розхвалював Річі. — Коли ідеш, вода у брюках котитися, немов морські хвилі, а вогонь на сорочці пахкає язиками полум’я. Ось так — пах-пах, — Чічі склав долоні човником і різко поплескав у них під самісіньким Сновгеєвим носом.
— Хвацько. — кивнув Сновгей. — Сам вигадав?
— Атож. — Річі пихато вип’яв груди і уподібнився гордовитому півню, що вистрибнув на тин і ось-ось заспіває. — Якщо хочете когось шокувати — кращого годі й шукати.
— Гаразд, до цього ми ще повернемося. А мо’ є щось таке, що могло б налякати?
— Налякати? — перепитав Річі. — Ти маєш на увазі, костюм примари чи вогняного дракона?
— От, от. — вхопився за почуте Сновгей. — Або дідька. Зараз я усе поясню. Моя товаришка, одна ділова партнерка з кілець, влаштовує Хелоуін, було таке свято на матінці-землі. На нього усі перевдягалися у дідьків, відьом, потерчат, русалок і їм подібних. Моя подружка вирішила відродити цей звичай.
Тепер Річі Чічі глянув на Сновгея з повагою.
— Як файно! — вигукнув він. — І туди усі припхаються у костюмах цих самих, ну, як їх там…
— Нечистої сили. — підказав Сновгей. — Обов’язково. У звичайному одязі туди не пропустять.
— Оце так шоу! Це ж справжній показ мод! О, це я розумію!!! Не те, що целофанові сукні і алюмінієві шорти. А ти можеш мене туди провести? Скільки коштує квиток на це шоу?
— Ну, я думаю, достатньо дорого. Адже це вечірка для крутеликів. Думаю, кілька тисяч. — сказав Сновгей і, помітивши, що Чічі посмутнів, додав, — Але я тебе можу провести безкоштовно, як свого друзяку. Все одно після того як з тобою попрацюють гримери, тебе матінка рідна не впізнає. Але для цього нам потрібні костюми.
— Неймовірно, — вигукнув Річі Чічі. — Зараз же і почну проектувати костюми. Ти мені допоможеш?
— Атож.
Сновгей потеліпався за новим знайомим. Дорогою він порозмислив і вирішив, що вже час переходити до справи, заради якої він сюди і прийшов.
— Чудово, що я тебе здибав. До речі, знаєш, твоє ім’я досить відоме.