І троянда у відповідь похитала своєю тендітною голівкою.
Несподіваний сигнал
Коли стрілка бортового годинника перевалила за північ, екіпаж розбрівся по кубрикам для кількагодинного сну. Не спав лише лейтенант Меган Росс. Юнак лишився чергувати за монітором головного комп’ютера; зондування відкритого простору з відстані в кілька сот світлових років захоплювало його і він не втрачав нагоди вивчати незвідані глибини навіть якщо заради цього доводилося жертвувати сном чи сніданком.
Вже майже місяць за земним літочисленням «Лакі-987» плив у просторах Чумацького Шляху. За цей час корабель подолав тисячі кілометрів, відвідав сотні сузір’їв, поминув хмари пилу та газу, утворені вибухами зверхнових та зіткненням планет, кілька раз за його ілюмінаторами пролітали гігантські астероїди і махали блискучими хвостами палаючі комети; екіпаж пройшов поруч з найзагадковішою зіркою, помітною із Землі — Альфою Центаври, за якою Меган спостерігав ще студентом в лабораторії Техасу, і наблизився на максимально допустиму відстань до блискучих квазарів.
За місяць космічних мандрів колеги Мелана — командир Грей Мейх, бортмеханік Сіметра Лоу і астроном Аніта Вейн — добряче стомилися і потай один від одного мріяли про повернення на Землю. Грей хотів обійняти онуків, Сіметра — привітати з 16 днем народження сина, Аніта — відповісти згодою на пропозицію свого бой-френда, астронавта з Жовтого Королівства і розпочати підготовку до весілля.
Лише на Мегана Росса повернення на Землю навівало смуток. Йому нещодавно виповнилося 25 і це була його перша подорож у відкритий космос. Він мріяв про неї з дитинства, сподівався зробити якесь сенсаційне відкриття: виявити воду на котрійсь із планет, або вступити в контакт з інопланетним розумом, чи розгадати таємницю квазарів… І хоча жодна з його мрій так і не здійснилась, Меган не розчарувався. Політ викликав у лейтенанта небувалу ейфорію. Сузір’я і планети, які раніше навіть у найпотужніші телескопи здавалися дрібними цятками, тепер проносились так близько, що можна було розгледіти їхню поверхню і відчути, як пульсують в їхніх надрах магма, гелій, або гази. Досі політ тривав спокійно. Корабель йшов плавно, всі закони фізики спрацьовували вірно, жодних неопізнаних об’єктів в найближчому оглядовому просторі не виникало і зв'язок із Землею не втрачався.
Це був їхній останній день у космосі. Завтра опівночі «Лакі-987» приземлиться на космічній станції Землі під оплески учнів аерокосмічного коледжу, в очах яких вони виглядатимуть героями. Капітану подарують букет квітів, які він передасть Аніті Вейн, потім екіпаж проведе 10-хвилинну прес-конференцію, після якої кожен отримає конверт з пластиковою карткою з гонораром і тримісячну відпустку…
Росс зітхнув, подумав про своїх колег. Грей скаже, що цей політ став завершальним у його космічній кар’єрі. Останнім часом капітан часто бідкався, що має клопіт з спиною і хоче пройти курс відновлюваної терапії в санаторії для космонавтів, Сіметра засяде за написання мемуарів; він і зараз не спить, а щось крапає у свій бортовий щоденник. Аніта? Аніта вийде заміж і народить діточок таких само білявих і кучерявих, як і вона.
А що ж робитиме він? Меган задумався. Для початку розбере усі знімки, зроблені найновішим телескопом, викладе їх в Інтернеті і опублікує в наукових журналах, потім влаштує благодійний перфоменс, а всі зароблені кошти передасть космічній обсерваторії для подальших досліджень. Звичайно сума буде невелика, бо нічого нового під час польоту виявити не вдалося. Але про нього напишуть кілька газет, можливо навіть запросять в прямий ефір чи на Інтернет-конфернцію. Ну ось на цьому все і скінчиться. Але що потім? Їхати на острови пити мохіто в оточенні темношкірих туземок? Ні, краще вже одразу відмовитися від відпустки і розпочати роботу в обсерваторії, очікуючи наступної експедиції.
Меган відкинувся на спинку сидіння, вдивляючись в міріади зірок, які кружляли в феєричному танці навколо «Лакі», примружився, милуючись красою космосу… Цієї миті з монітору головного комп’ютера вирвався слабкий звук, схожий нас свист вітру.
Меган насторожився. Уважно глянув на екран. Нічого незвичного. Але звук повторився знову. Тепер він був схожий на тонкий писк, але це цілком міг бути сигнал корабля, який зазнав аварії, або…
Першою думкою Мегана Росса була: кликати капітана. Але лейтенант не знав скільки триватиме сигнал і боявся упустити його, або втратити час і не встигнути надати допомогу.
Відомо, що звук у космосі проходить надто довгу відстань, перш ніж наштовхнутися на якийсь об’єкт. До того ж, сигнал був таким слабким, вірогідно він долинав з дуже далекої відстані, а отже, його могли подати давно. Меган зрозумів: зволікати не можна. Він вхопився за автоматичний пульт і подався усім корпусом до монітору. Тепер єдиним його завданням стало прощупування глибин космосу, до якого могла дотягнутися космічна рука зонда.