Однак, корабель з прибульцями зазнав аврії і Стрілець так і не дочекався батьків-конструкторів.
Стрілець А не був позбавлений цікавості і з віком не втратив цю рису. Інтерес у нього завжди переважав над страхом перед невідомістю. Та й зрештою досі у його володіння не потрапляло нічого такого, що могло б загрожувати його існуванню. Якби ж сталося щось подібне, він кинув би усі свої зусилля на ліквідацію небезпеки. А оскільки співчуття і гуманізм для нього лише незрозумілі звуки, пощади від нього чекати було б марно…
…Монотонні дні змінювали ночі і Стрілець А жив своїм зоряним життям. Відчувши, що одна з його тривалих стадій добігла кінця, він готувався до нового перетворення — з колапсуючої зірки у чорну діру. І от тепер, в час приготувань він відчув наближення чогось незвичайного. Стрілець вловив незвичні імпульси задовго до наближення мислячих істот до горизонту подій, ядро його стислося, логіка підказувала: те, що відбуватиметься далі може кардинально змінити його майбутнє.
Міцні сталеві щупальці випущені з ядра зірки за долі секунд здолали сотні тисяч кілометрів і наткнулись на мініатюрний в його сприйнятті об’єкт з металу. Уламки подібних Стрілець і раніше втягував у свою атмосферу, проте цей був не уламком. Наближення корабля віщувало щось очікуване і незнайоме і Стрілець А завмер в нерішучості. Ніколи раніше в сферу його володінь не заходило нічого подібне.
Трансформувавши щупальця в прозорі тонкі промені світла, Стрілець А проник через зовнішній панцир апарату всередину і наткнувся на істот, що знаходились в ньому.
Він був вражений, бо вперше за час свого існування зіштовхнувся з живою матерією, вловив імпульси думок тих, що наближалися і вловив дивні відчуття, назви яким він не знав і пояснити яких не міг.
Трансформувавши промені в непомітні волокна, він обережно проник в епідерміс, дістався до периферичних нервів, далі до спинного мозку, далі до головного. Він був подивований складністю і водночас крихкістю будови організму прибульців.
Вперше Стрілець А зустрівся з мислячим об’єктом і не хотів його втратити. Він провів деякі розрахунки і усвідомив усю загрозу, яку становить його енергетичне поле для прибульців. Тоді він миттю спорудив невидиму захисну стіну, що мала охороняти гостей від нього ж самого і розпочав свій новий експеримент.
Стрілець А по черзі підключався до кожного і зчитував інформацію з мозку з дитячим захопленням. Виявилося, що мініатюрні і крихкі матеріальні тіла таїли в собі світ більший, ніж вміщував він, хоча мав порівняно з ними гігантські розміри.
В одну мить він побачив життя п’ятьох — від народження до сьогодення, сприйняв трильйони образів, цілий спектр невідомих досі відчуттів сколихнув його поверхню і змусив її засвітитися. Він був захоплений своєю новою грою — читанням долі прибульців…
Одноманітне існування впродовж мільйонів років серед холодних беземоційних зірок Стрільцю видалося тьмяним порівняно з коротким по космічним міркам життям цих створінь. І він заглибився у їхню долю і обережно тонкими невидимим щупальцями проникав усе глибше у підсвідомість прибульців…
…Він уже дослідив будову чотирьох членів екіпажу, довідався про мету їх прибуття, поглинув у себе словниковий запас цих диваків і з цікавістю дослідив одразу два світи, що ховалися за їх оболонками і з якими досі він не контактував — світ підсвідомості та емоцій. Проте, з жодним з прибульців не вдалося встановити контакт на тонкому рівні. Чому так — Стрілець не розумів. Він розглянув дві версії: або будова мандрівників була несприйнятлива до контакту з іншим інтелектом, або у них була надто погано розвинена здатність спілкування. В будь-якому випадку ніхто з присутніх не відчув, що з ними намагаються встановити зв язок.
Лишався ще один об’єкт і Стрілець А рішуче розпочав його вивчення. Істота мала форму відмінну від попередніх і можливо не належала до одного з ними виду.
Стрілець уважно зчитував інформацію про неї. Відмінності від попередніх лише в будові тіла, проте… Об’єкт дуже сприйнятливий. Відчуває не лише фізичним тілом, а чимось позатілесним, що допомагає передбачати ситуацію наперед — від кількох секунд до хвилини.
«…Гелена Арон, лікар, вчений, має авторитет в наукових колах на своїй планеті і завдяки впливовим родичам успішна в кар’єрі. До початку експедиції працювала на таємній науковій медичній станції Вашингтону, де займалась дослідженням вірусів, бактерій і навіть штучною розробкою хвороб. Родичі пророкують їй звання професора одного з впливових університетів. Проте саму її цікавить лише наука заради науки. Стоп… Це як?»