Молі померла задовго до масової евакуації. Уміння проникати в минуле дозволило Стрільцю побачити її останні дні. Дівчинка згасала в білій палаті в оточені медиків під крапельницею, що полегшувала її біль, поруч сидів худорлявий чоловік в товстих окулярах і білому халаті; він теж був хворий…
— Гелено, — покликав Стрілець А свою нову знайому, — хто тобі ця Молі?
Відповідь він прочитав у підсвідомості.
Молі була довгоочікуваною дитиною. До неї у Гелени тричі були викидні, не допомагали, ані вітаміни, ані постільний режим, ані система збереження плоду. Одна за одною жінка втрачала своїх ненароджених дітей. Після третьої спроби Гелена вирішила вкоротити собі вку і піднялась на найвищий міст країни з наміром шубовснути у воду. День був дощовий і вітряний, здираючись на міст, вона розбила руку, порвала колготи і змокла до нитки. Вже стоячи на краю невідомості, мокра, обшарпана із закривавленою рукою, вона почула голос знизу.
«Знову цей голос», — розлючено подумала Гелена. Час від часу вона чула голоси, проте нікому в цьому не зізнавалась.
Жінка глянула вниз і їй здалося, що вона побачила фігуру жебрака. Той просив…милостиню. Розсміявшись, Гелена миттю збігла вниз, нащупала рукою гаманець і простягнула старому. Однак, той лише похитав головою:
— 7 авеню, будинок 5 квартира 20, — мовив він.
— Що ти сказав? — жінка витріщила на нього здивовані очі. Дощ нестримно лопотів по калюжах, а вітер люто завивав і їй здалося, що мовлене жебраком їй вчулося.
Але чоловік замість відповіді на питання почав танути. І без того сірий він посірів ще сильніше, потоншав і зменшився, а потім зник, немов, змитий з асфальту дощем, малюнок.
Гелена скрушно зітхнула, загорнулась у мокрий плащ, глянула вгору, звідки щойно збиралась стрибати, похитала головою і… побрела за вказаною адресою.
Вона добре знала цю вулицю, одразу за мостом треба повернути за ріг і йти вздовж головної дороги. Непарні будинки стояли ліворуч. Під першим номером був банк, під третім готель. Будинок 5 був новобудовою і в ньому світилося лише кілька вікон — чи то люди спали, чи ще не засилилися.
Тим складніше було в цій новобудові відшукати квартиру з прикріпленим на дверях номером. Але їй це вдалося. Дзвінок не працював, двері були незамкнені.
Гелена штовхнула їх і опинилась в запущеній, сірій, обплетеній павутиною кімнаті.
Було далеко за північ і Гелена з Ятубом вже бачили сьомий сон, а Орл все ворочався у своєму ліжку і не міг заснути від страхітливих видінь, коли Грак і Рольс зустрілися в кабіні капітана.
— Ну і що? — запитав Грак нетерпляче.
— Дещо довідався. Тепер це вже не підозри. — мовив Рольс. — Вона справді розмовляє. Але про що — почути не вдалося.
— А голос другого. Його ти чув?
Рольс похитав головою:
— Якби ж то. Здається, ніби вона розмовляє зі старим другом, однак, його голосу не чути. Але деякі речення звучать як питання, ніби вона його щось запитує. Потім пауза — ніби слухає відповідь.
— А що, коли це просто, — Грак зробив непевний рух рукою, — галюцинація.
— Звичайно це може бути галюцинація. — погодився Рольс. — Але звідки нам знати, що галюцинації на Стрільці такі ж безневинні, як і на землі. Можливо тут вони набагато небезпечніші.
— Ммм… Не думав про це.
— Сьогодні на зібранні вона нічого не сказала про свого співрозмовника. — мовив Грак.
— Отже, вона це приховує.
— Але навіщо?
— Я б і сам хотів це знати, — задумливо мовив Рольс. — Мені здається ми могли б поговорити з нею про це. Однак, з іншого боку — чи скаже вона правду?
— А якщо їй вдалося встановити контакт з колапсуючою зіркою. Цього ви не припускали? — запитав Грак.
— Все може бути, капітане. Все може бути. Той, з ким вона розмовляє може назватися ким завгодно. Цікаво не те, ким він назвався, а хто — насправді.
Грак кивнув.
— Гаразд Рольсе, продовжуйте стеження. Якщо щось проясниться — негайно доповідайте мені, не зважаючи на час.
Рольс слухняно хитнув головою.
…В кімнаті панувала темрява. Спершу нічого не було видно. І лише коли очі призвичаїлись, Гелена помітила дівчинку, яка сиділа на підлозі. Позаду неї у примітивній подобі колиски рюмсав Неназваний. Це були голодранці — босі, голодні, обідрані. Молі було від сили 3 роки, Неназваному — кілька місяців. Як вони жили тут, з ким, хто їхні батьки… Все це лишилося і до сьогодні для Гелен загадкою. Молі говорила дуже нерозбірливо, добре, що вона взагалі говорила в такому віці і таких умовах.