А потім поїздка Папи на Кавказ, яка ледь не закінчилася міжнародним скандалом, коли не сказати — локальним викликом на дуель. — Він розстібнув при світській публіці блискавку на штанях першої леді одного з президентів новоствореної республіки.
— Тож готуйся. — Папа посміхнувся і подружньому поплескав свого державного секретаря по плечу.
«Невже хазяїн провів першу шлюбну ніч під голубим небом Криму, а не він, її майбутній чоловік?» — з цими думками Миронович залишив кабінет президента, зайшов до себе і попросив Мілу негайно знайти Едуарда Шора і з’єднати його з ним. Ед відгукнувся так швидко, ніби чекав цього дзвінка з самого ранку.
— Який замовляємо сьогодні ресторан? — затарабанив Шор. — «Таймаут», «Діксіленд, «44"?...
— Краще «Сім сорок», — перебив його Вітольд.
Шор зрозумів. Нема проблем. Зустрічаємося у «Шор і Миронович»?
— Еде, краще ти під’їдь до мене. Чекатиму внизу...
— Пардон, але там сек’юриті, — нагадав йому Шор. — А хіба Антоша за день перевтомився? — єхидно поцікавився Шор, натякаючи на те, що Антон — водій Мироновича зранку до вечора спить в авто. — Ти б його перевів до пожежної команди...
— Гаразд, гаразд. Я приїду до тебе. Хвилин через двадцять чекай на вулиці.
Переконавшись, що за ними нема хвоста, Миронович і Шор попрямували на Поділ, до ресторану «За двома зайцями».
— «За двома зайцями» поновив меню, — повідомив Мироновича Шор.
— Це мене дуже тішить, — скривився Миронович. — Особливо сьогодні. Роксана оголосила усьому світові про наше весілля. От тільки дату ще не вказала. Преса залишила білі місця на шпальтах своїх часописів. Телестудії замовили камери і відрядження до сонячного Криму. Затримка з допуском і запрошенням гостей.
— Це що — претензія на дотеп? — беручи в руки меню, глянув на Мироновича Шор. — Де тут жарт, а де серйозно?
— Серйозно все. І все без претензій на дотеп. Єдина її претензія — вона за будь-яку ціну хоче стати дружиною Мироновича-держсекретаря і мільйонера, — серйозно заявив Вітольд.
— Зараз про це ти навіть мріяти не маєш права. Попереду виборча президентська кампанія. Робота з іміджмейкерами, технічними кандидатами, дублерами-однофамільцями, врешті-решт — фальсифікацією. Силою-силенною грошей. Контролерів за фінансами. Шакали і гієни чекають об’їдків на святі і після свята переможців і переможених. А ти проводитимеш медовий місяць на Ямайці чи Багамських островах? Це моя остаточна тобі відповідь, і вона як рішення Верховного суду, оскарженню не підлягає, — підсумував Ед. — Ти маєш такий імідж у суспільстві! І раптом — така новина... Держслужбовець найвищого рангу в країні в такий відповідальний час заводить роман. Кидає власну сім’ю і розбиває іншу...
— Еде, не я розбив і не я кинув, — нагадав йому Миронович.
— Хто це буде уточнювати? У цих випадках завжди винен той, у кого більше влади. Це так звана своєрідна компенсація в ім’я моральної рівності в суспільстві.
— Я це розумію, але боротьбу закінчено. Усе вирішено за мене. На вищому рівні, Еде...
— Вищому, ніж займаєш ти? — Шор на мить відклав меню і наказав офіціантові не підходити ближче, ніж це йому дозволяє слуховий апарат.
— Так! — відповів Миронович. І після паузи додав: — Так розпорядився Папа.
— Хіба він з нею переспав? — Шор знову взяв меню в руки.
— Я цього не знаю.
— Ах, ти цього не знаєш?! — зовсім по-єврейському уточнив Шор і витягнув свою довгу шию з-за червоного з золотим меню і поправив для чогось свої окуляри. — А хто це знає? Чи це має знати Шор і ти його для цього запросив?
— На весілля запрошені Папа з Мамою, президент Росії, патріарх Московський, керівництво телекомпанії, — пропустив повз вуха репліки Шора Миронович. — І ще ряд поважних гостей.
— Співголова юридичної компанії «Шор і Миронович» там матиме честь?.. — про себе запитав Шор у третій особі.
— Якщо списком гостей не займатиметься сам Папа і моя наречена. Адже все тепер вирішується, як ти бачиш, поза мною...
Підійшов метрдотель на правах давнього знайомого. Чемно привітався.
— У нас оновлене меню, пане Шор.
— Мені вже доповідали, — повів чорними і густими бровами Ед. — Панський столик «На широку ногу»...
— І все? — уточнив метрдотель.
— Додай ще «Корону із кролика» і «Я у мами — шикарний син».
— Кому що?
— Мені «Корону», а поважному пану, — кивнув Шор на Мироновича, — «Я у мами — шикарний син». До речі, син-одинак. Але незабаром вони одружуються з міс... Ну як би делікатніше сказати? Це слово від слова — «король». Ага, — повертів пальцем улюблене тім’ячко Шор. — Точно — одружується з «міс королевою». Бо ж не скажеш — з міс Королицею. Королиця у нього вже була. — Тепер — королева.