– Просто, – сказав Попов. – Запровадимо воєнний стан, поки не розберемося з економікою й українцями. Люди побачили, що демократія зробила їхнє життя набагато гіршим, ніж було досі. Цього разу народ нас підтримає.
Чурбанов вертів свої запонки.
– Американці такого не потерплять.
– До біса американців! – Віце-адмірал Горбунов підвівся й вийшов з кімнати.
– Люди виходять на вулиці за Вєтровського, – сказав Баталов. – Кажуть, лише він здатен відродити російську гордість і заповнити магазини продуктами за доступними цінами. Минулої неділі мітинг на Манежній площі зібрав понад сто п’ятдесят тисяч.
– Вєтровський – фашист, – прокоментував Чурбанов. – Божевільний.
– Люди називають його патріотом, – сказав Баталов.
– Коли Вєтровський виступав у Академії Генерального штабу, йому аплодували стоячи.
– Ми погодилися, що замінити Президента на цій стадії було б надто ризиковано, – застеріг Мішин. – Якщо ним стане Вєтровський, американці припинять економічну допомогу.
– До біса американців! – Віце-адмірал Горбунов поставив крижано-холодну пляшку горілки на стіл і пішов до шафи по склянки. – Зараз саме час довести, з чого ми зроблені. Що ти скажеш, Аркадію?
– Або наш сьогоднішній Президент зупинить Україну, щоб не лякала нас, – сказав генерал Колінько, – або ми знайдемо когось іншого, хто це зробить.
Чурбанов стукнув по столі:
– Це ви довели нас до цієї неприємної ситуації, Красін! Ваш план дестабілізації України призвів до зворотних наслідків завдяки... ось цьому, – він кволо кивнув рукою в бік «Кореспондента».
Горбунов припинив наливати горілку. Тепер усі втупились у Красіна.
– Якщо ми дійшли висновку, що українці відгородилися кордоном, – сказав Красін, – я можу сказати, що в нас немає іншого вибору, як забрати їхню королеву й оголосити мат.
– Що ви пропонуєте? – запитав Чурбанов.
Коли всі знову глянули на нього, Красін тихо проказав:
– Ми анексуємо Східну Україну!
Віце-адмірал Горбунов і генерал Колінько схвально вигукнули, але реакція інших коливалася від скепсису до обурення.
– Ви, мабуть, збожеволіли, – почав був Чурбанов, – американці...
– До біса...
Красін застережно підняв руку:
– Без бажання з нашого боку й лише при підтримці НАТО.
– Гадаю, нам краще послухати, що він скаже, – мовив Мішин, глибоко затягшись сигаретою.
Красін відкинувся на своєму стільці.
– Скажіть мені, будь ласка, за якої обставини НАТО не лише підтримає, але й вимагатиме нашої військової інтервенції в Україну?
Усмішка з’явилася на обличчі Мішина, коли Красін видихнув:
– Коли нам доведеться виконати наші інтернаціональні обов’язки!
Чурбанов нічого не розумів, тож Красін повторив це саме речення повільно.
Коли закінчив, проти був лише один голос, що належав Горбунову.
– Я не бачу, чому ми повинні зупинятись у Хмельницькому. Чому не натиснути й не повернути всієї України?
– В ідеальному випадку ми б це зробили, адмірале, – сказав Красін. – Але світ, на жаль, не ідеальний. Ми можемо дістати Східну й Центральну Україну з мінімальним опором. Але якби перейшли Буг, зустріли б узгоджений опір дивізій Української армії, розташованих у Західній Україні, й самого населення, що стало б, по суті, партизанською армією.
– Згоден, – сказав Мішин. – Як тільки здобудемо контроль над Східною Україною при підтримці НАТО, нам необхідно буде знайти українських політиків, які приймуть статус автономної республіки. А західним українцям нехай залишаються Галичина, Волинь і Закарпаття.
Титов буркнув:
– Дозволимо розвіватися їхньому синьо-жовтому прапорові й називати себе як їм заманеться. Контролюватимемо досить сільськогосподарських угідь і по суті всі мінеральні та промислові ресурси України. Вони швидко видихаються, утримуючи свою армію.
– Отже, всі ми з цим згодні? – запитав Красін.
Горбунов підняв склянку.
– За успіх!
– У такому разі, – заявив Красін, відхиляючи горілку, – мені потрібне співробітництво полковника Муратова.
Чурбанов підняв один з шести телефонів на бічному столикові, назвав пароль і сказав:
– З’єднайте мене з полковником Муратовим, Іваном Васильовичем.
Коли почувся голос Муратова, він сказав:
– Ваню, це Юрій Чурбанов. Полковникові Миколі Івановичу Красіну із ГРУ потрібна твоя допомога в операції, яка має підтримку вищого керівництва. Я говорю зрозуміло?