— Я розказав вам все, що знаю, — забелькотів Рікі.
— Це добре. Але кому ти тепер потрібен? Вся мафія Мальдіні знищена. А ти — зрадник. Ти нам у команді не потрібен.
Чоловік дістав пістолет і почав накручувати на нього глушник. Другий чоловік прикрив вхідні двері. Рікі не наважувався й поворухнутись. Його очі наповнились слізьми. Невже саме так він помре? Чи думав він колись про свою смерть? Як покине цей світ? Звісно, ніколи!
— Ні, будь ласка… Не треба!
— Для містера Драка це питання честі — знищити всіх до одного.
— Хіба ви убили Остіна? Раґнара? Джо?
— Так. Вони мертві.
— Ти брешеш! — раптом заволав Рікі. — Брешеш!
Він спробував втекти, але чоловіки притисли його руками до крісла.
— Тихо!
— Раґнара не убити! Він демон! Вам його ніколи не знищити. Придурки! Чо…
Вистріл — куля увірвалась у тіло Рікі…
Маленьким хлопчик Рікі був таким милим, таким слухняним. Адже він так боявся зробити щось не так, засмутити батьків. У школі він вчився чудово. Всі хвалили його, адже Рікі так боявся не підготуватись чи отримати погану оцінку. За це його зненавиділи хулігани і почали чіплятись. Він був із ними милим: гуляв із розбіяками, приносив гроші, допомагав у капостях. І навіть — крав для них. Адже маленький Рікі так боявся розізлити когось.
…вчинивши нарешті те, чого він так жахався завжди — гибель.
Все життя Рікі прожив намагаючись вгодити всім. Не порушити порядку. У нього було чудове почуття гумору, він знав як розвеселити компанію. Але всередині Рікі завжди був отруйний клубок страху.
Другий вистріл. Двоє чоловіків полегшено видихнули і відпустили тіло. Діловито роззирнулись по квартирі.
— Остін, Раґнар… Треба уточнити щодо цих мужиків, — переглянулись посіпаки Драка.
Від Кален
— Я вирішив почати війну!
Гітлер дивився на мене своїми одержимими очима, і я одразу зрозуміла: сексу він не хоче.
— Німеччина повинна панувати над всім світом! Настав час порушити цей псевдо порядок!
— Стоп, стоп, любий, для чого це тобі?
Я вдалась до всіх своїх акторських здібностей: мило посміхнулась, вивернулась на ліжку, вигнула задок. Проте тілом пробігло тремтіння.
— Для чого тобі починати війну? Загинуть люди… І крім того: ти не знаєш, чи виграєш.
— Я можу лише виграти! Не смій говорити мені про поразку.
Наївний сучий син!
— Адольф?
— Що?
— Сядь біля мене, — я поплескала по ліжку.
Якусь мить фюрер вагався, але потім присів. Я хотіла торкнутись його руки, але мені стало гидко, і передумала.
— Пам’ятаєш, своє життя? Ти хотів бути художником. Ти хотів створювати щось прекрасне. А потім? Архітектором. Тобі було не легко, але справи налагодились…
— Все це давно у минулому. Тепер я рейхсканцлер! На мені лежить відповідальність за весь німецький народ!
— Тихіше, ти не на трибуні, — поморщилась я. — І найкраще, що ти придумав для свого народу — це війна?
Він трохи нахилився до мене. Його очі палали одержимістю:
— Ти не розумієш, що таке ВІЙНА. Для когось війна стане загибеллю, а для народу — це буде тріумф.
— Як же ти помиляєшся…
Убий його, Кален. Просто убий цю потвору. І у моїй голові раптом визрів чіткий план.
— Адольф, ми трахатись будемо?
— Так.
— Тоді роздягайся.
Гітлер встав і почав знімати із себе одяг. А я, ніби між іншим, потягнулась до тумбочки, де у шухляді лежав мій пістолет. І раптом в очах мені потемніло — хтось ударив мене по потилиці.
Я впала на ліжко, але одразу ж спробувала рвонути вперед. Марно — ззаду мене хтось вхопив за ноги. Я скрикнула — Гітлер навалився на мене всім тілом і притис. Він виявився сильнішим, ніж здавався. Значно сильнішим!
— Хотіла мене убити, моя мила? Не вийде. Тепер я на сторожі 24 години на добу. Ніхто не застане мене зненацька!
Він закрив мені рота рукою. Я з усіх сил почала вириватись. Несамовита лють охопила моє тіло. Але він погасив всі мої потуги і ще сильніше скрутив, немов удав стягнув свої кільця.
— Чому не вириваєшся? Сил не вистачає? — прошипів він мені на вухо.
Проклятий фашист! Безсилля приходило на зміну люті…
— Я почну війну, тому що люди — жалюгідні, нічого не варті істоти. Їх потрібно підкоряти жорсткій силі волі. Їх потрібно тримати під сильним кулаком влади. Інакше вони починають спиватися, творити безпорядки і піддаватись ледарству. Я надивився на це у Австрії. Я знаю, що моє призначення втрутитись у справи світу. Почати велику війну!