— Слухай, головне тут те, що ти ще малий і… порушувати закон не треба, тому що… є поліція і ти сам знаєш.
— Я не хочу додому, — Майк сів біля мене, і я відчув, що хлопець чекає якихось відповідей. Але що я у біса мав для нього?
— Не хочу додому… Там батьки лають одне одного. Там кричить мій молодший брат…
— Чувак, все це мине. Зараз тобі здається, що весь світ проти тебе. Я знаю це відчуття. Але тут головне не робити дурниць. Виконуй свої дрібні справи: допомагай вдома, вчись у школі, тримай речі у порядку. І придумай собі якийсь план. Законний план. Ти підростеш — і відчуєш, як станеш краще розуміти світ. І він обов’язково підкине тобі щось хороше. Справи обов’язково рано чи пізно підуть угору.
Майк довірливо поглянув на мене. Я не міг розказати йому якісь конкретні способи для впорядкування свого життя. Єдине, що я хотів — передати йому свою віру у краще. Інколи дуже хочеться змінити щось у цьому світі, але єдине, що можливо — змінити щось у своєму житті. Та й то не багато…
Я відчинив двері своєї квартири і зачепив ключі на гвіздок. Роззувся і зняв куртку. Тіло скувала неймовірна втома. Останнім часом я працював весь вільний час. У моїй голові поселилась божевільна надія, і хотілось назбирати якомога більше грошей для її здійснення.
На кухні я жадібно припав до пляшки із водою. Потім стомлено почимчикував у крихітну вітальню і звалився на диван. У спальні я не міг спати — там на ліжку, під капельницею, лежав Раґнар. Найживучіший бандит у Дарксіті.
Від Раґнара
Я прокинувся. І не розумів зовсім нічого. Щойно нічого не існувало, панувала вічна і безкінечна темрява, а тепер — ось він я. О-ох… Тіло — це зло. Нічого доброго від нього не чекай. Воно болітиме. Воно не слухатиметься тебе. Воно підводитиме, але, блять, якого хера у мене досі є тіло??
Я спробував розплющити очі і дещо побачив. Кімната. Наді мною якась стеля. Я на ліжку, а до руки під’єднана капельниця. Якась добра душа врятувала мене від безкінечної чорної вічності. Нахріна??
У голову почали вриватись спогади. Немов навала якихось кочівників, що раптом прориває ворота мирного замку. Убивці. Воїни містера Драка. «Міранда Шут» — знищена. Остін…
У грудях щось заболіло. Остін — я убив його. Застрелив із власного магнума. Джо! Джо загинув захищаючи мене. Немов вірний пес. Такого собаки не мав жоден хлопчик у світі — він закрив мене своїм тілом, і, помираючи, стиснув руки на шиї останнього воїна Драка. Той так і не зміг розчепити лапи мерця. А я встиг зв’язатись із Полом.
Не знаю чому я так вперто чіплявся за життя. Мені варто було здохнути у тому підвалі. А що тепер? Хтось мене врятував і тепер ризикує своїм життям.
Я важко зітхнув і відчув біль у всьому тілі. Скільки куль мене продірявило? Зненацька до мене підійшла якась жінка. Низенька, товста і некрасива. Вона щось пролепетала на іспанській мові.
— Сі, сі, я живий, — відкрив я рот і на диво чітко зміг вимовити ці слова.
Жінка вражено захитала головою і щось перевірила на капельниці. Потім відійшла і я почув ім’я:
— Пол, Пол.
Пол врятував мене. Як йому це вдалось? Як він взагалі відважився забрати моє тіло?
Із простору виринув мій улюблений таксист. Я спробував йому посміхнутись, але, мабуть, це виглядало більше страхітливо, ніж привітно.
— Здоров, Пол.
— Раґнар, — кивнув він мені. — Як почуваєшся?
— Кепсько… Не хотілось оживати.
— Вибач. Ніколи не пізно вернутись на той світ, — спокійно пожартував Пол. У нас із ним була однакова манера гумору.
— Добре сказано. Як ти мене врятував?
— Не питай, — видихнув мужик і присів на щось поруч — я не бачив куди, тому що не міг повернути голову.
— Я тягнув тебе цілу вічність. Спочатку я зайшов у підвал, щоб перевірити чи ти мертвий. Але ти, на жаль, був живим. Тоді я почав тебе тягнути. Уявляєш, наскільки це була безнадійна затія?
— Уявляю…
— Тим не менше мені вдалось дотягнути тебе до найпершої машини, котра стояла біля входу.
— Машина Джо.
— Напевно. Двері були відкриті. Я знайшов ключ і виїхав на ній до таксі, попутно розбивши її до іншої машини і стіни, тому що там було надто вузько, щоб виїжджати. Потім я якимось чудом переклав тебе у своє таксі і привіз сюди. Якийсь бомж на вулиці за невелику плату погодився допомогти затягнути тебе у квартиру. А я постійно думав, що буде якщо ти умреш у мене на ліжку.