Лоуренс не мав забігати далеко, проте вирішив оцінити швидкість Бартона, і рвонув навскоси через поле, імітуючи прорив у глиб захисту. Свисток рефері зупинив його за кілька кроків від центральної лінії. Гальмуючи, Лоуренс зиркнув через плече. Бартон відстав на два ярди. Ресивер розвернувся, щоб побігти до своїх, однак Брендон, зупиняючись, послизнувся і, кумедно змахнувши руками, витягнувся навзнак просто перед ним. Переступивши через корнербека, Лоуренс поглянув на нього зверху вниз:
— Це твоя перша плей-оф гра? — Губи склалися в презирливу посмішку. — Що, гандон, почуваєшся щасливчиком? Перший сезон і відразу до Супербоулу?
Вигляд у Брендона був наче в дитини, що не розуміє, де опинилася. Ресивер ляснув його по шолому та підтюпцем побіг до «Загарбників», що гуртувалися довкола квотербека.
Усередині він аж палав. «Він повільніший! Господь усемогутній, він набагато повільніший за мене!» Лоуренс розштовхав лайнменів, смикнув квотербека за футболку та збуджено зашепотів:
— Джареде! Послухай! Проти мене новий корнер, новачок!
— І що?
— Він зовсім зелений. Він не встигає за мною!
Сіро-зелені очі Джареда хижо спалахнули.
— Я тебе зрозумів. — Квотербек замахав долонями, збираючи гравців довкола себе. — До мене, змінюємо розіграш! — Потому сперся руками на коліно, виждав, доки шоломи зімкнуться над ним, і відкарбував: — Zero Out Slot 62, F Slim, Z Montana Flare! On one, on one!
Джаред плеснув у долоні, чоловіки випросталися і попрямували на позиції. Лайнмени вийшли до м’яча і, посхилявшись на витягнуті руки, завмерли в шерензі перед захисниками «Ренегатів». Лоуренс відбіг праворуч і зупинився на позиції слот-ресивера — трохи нижче за лінію зіткнення та посередині між крайнім правим лайнменом і Джермейном Гоукінсом, ресивером на правому краї. Брендон Бартон застиг у стійці навпроти нього.
Джаред окинув поглядом гравців своєї команди й вигукнув коротке «hut!». У вибраній схемі Лоуренс був його основною мішенню, тож після отримання м’яча від лайнмена Джаред не дивився на ресивера, щоби захисники «Ренегатів» за рухом очей не здогадалися про лінію подачі пасу. Лоуренс тим часом промчав шість чи сім ярдів просто на Бартона, на мить, щоб обдурити корнербека, нахилив корпус праворуч, а потім, різко розвернувшись, рвонув у інший бік — до центру поля.
Бартон купився. Змістився до краю поля, а коли Лоуренс раптом змінив напрямок руху, послизнувся і відстав на добрі два ярди.
За три кроки від центру поля Лоуренс розвернувся, наготувавшись ловити пас. Джаред зробив усе, як треба: закручений ідеальною спіраллю м’яч опускався просто на груди ресиверу. Брендон, намагаючись завадити Лоуренсу впіймати сфероїд, витягся у стрибку, проте не торкнувся до нього — пролетів повз ресивера й ницьма гепнувся на траву.
Бартонового падіння Лоуренс не побачив. Отримавши м’яч, він розвернувся і помчав до залікової зони суперників. Через п’ять секунд його перехопив сейфті «Ренегатів», але на той час Ґрейс уже забіг на половину поля бостонців.
«NRG Stadium» вибухнув оглушливим ревом. Лоуренс зірвався на ноги. М’язи аж поколювало від захвату, в грудях немовби лускали теплі бульбашки. Фуллер, Гоукінс, Фостер наскочили на нього, вітаючи з успішним проривом. Випручуючись із їхніх обіймів, ресивер прикипів очима до велетенського екрана за стійками воріт, на якому повторювали щойно розіграну комбінацію: пас Джареда Коузера та його, Лоуренсовий прохід по центру. У момент прийому пасу долоню Брендона Бартона від м’яча відділяло не менше як фут. «Цілий фут! — думка билася в голові у такт із ударами оскаженілого серця: — Здуріти можна!» Зазвичай квотербек мусить поцілити м’ячем у «вікно» не більше за кілька дюймів у діаметрі, а тут… корнербек не мав жодного шансу, щоби відбити м’яч. Лоуренс не міг повірити: чорт забирай, це ж Супербоул! Хіба може бути так легко? Хіба може бути так весело?